Страницы

середа, 3 вересня 2025 р.

МІЦНІЄ ВОЛЯ, ГАРТУЮТЬСЯ КРИЛА - В ЄДНАННІ СЕРДЕЦЬ НАРОДЖУЄТЬСЯ СИЛА!

 

Міцніє воля, гартуються крила,
В єднанні сердець народжується сила!

Кожна перемога України складається з тисячі добрих дій, з маленьких і великих вчинків людей. Як безліч річок вливаються у могутній Дніпро — так і всі наші зусилля зливаються у спільний потік, що наближає Перемогу.

Особливо символічним стало те, що напередодні Дня памʼяті Захисників України колектив нашої бібліотеки мав честь відвідати поранених Захисників у медичному закладі. Адже, це день шани тим, хто віддав життя за нашу свободу, і водночас — підтримки тих, хто продовжує боротьбу й відновлює сили після поранень.
Ми провели терапевтичний майстер-клас «ВУХАТИЙ ПОБРАТИМ» — створювали зайців із рушників. І, як виявилося, навіть найсуворіші воїни не втрималися від усмішок: навколо панував гарний настрій. Хтось жартував, що тепер у нього «зʼявився новий побратим, який завжди мовчить і слухає», а хтось із любов’ю назвав свого зайця «санітаром доброго настрою».





Окрім позитивних емоцій, майстер-клас має й терапевтичне значення: робота з тканиною, зав’язування вузлів, складання деталей сприяють відновленню дрібної моторики рук, що особливо важливо для тих, хто проходить післяопераційну чи реабілітаційну терапію. Такі вправи допомагають розвивати гнучкість, силу та координацію рухів, що є необхідними кроками на шляху до одужання.

Ми також дарували хлопцям обереги-браслети, створені руками колективу — символ братерства, сили й віри, що добро неодмінно переможе.
Особливу подяку складаємо нашій подрузі й партнерці — ІРИНІ МАЛЯРЧУК, керівниці кондитерської «Brownie» (https://www.instagram.com/brownie__ua) та організаторці #brownie_school. З перших днів війни Ірина тримає свій «солодкий фронт» — пече, допомагає, підтримує Захисників. Її смаколики — це не лише десерти, це частинка тепла, яке відчуває кожен, хто їх куштує. Цього разу Ірини, на жаль, не було поруч, але її подаровані гостинці стали справжнім сюрпризом і наповнили день відчуттям домашнього затишку. Ми щиро пишаємося такою співпрацею й вдячні за її невтомність і велику душу.

Знаменною окрасою цього дня став виступ Оркестр Почесної Варти Окремої Президентської бригади імені Гетьмана Богдана Хмельницького (художній керівник підполковник– РОМАН ВЕЛІГОРСЬКИЙ). Українська пісня в їхньому виконанні прозвучала як молитва і як оберіг. Вона зцілює, об’єднує, додає сили й наснаги. Недаремно кажуть: коли лине пісня — стихають гармати. Хай же й надалі вона буде оберегом і силою нашої держави!
Ми щиро сподіваємося на подальші спільні проєкти з оркестром, адже такі миті музики дарують крила всім, хто їх чує.
Окреме і тепле слово вдячності — пані ОЛЬЗІ ДОБРОВОЛЬСКІЙ за запрошення. Її творчість і невтомна праця — це справжнє служіння Україні. Пані Ольга з глибокою любов’ю об’єднує людей довкола культури, підтримує ідеї волонтерського руху, допомагає втілювати мистецькі задуми й ніколи не зупиняється перед труднощами. Її діяльність доводить: сьогодні немає дрібниць, кожна справа має цінність, бо все разом складає велику силу єдності. Ваша щирість, пані Ольго, дарує світлі сподівання, зцілює душі та підтримує наших воїнів. Ми безмежно вдячні Вам і шануємо Ваше велике серце!
І, звісно, головні слова — для наших ЗАХИСНИКІВ. Дякуємо за мужність, за кожен новий день, за приклад сили й гідності. Бажаємо якнайшвидшого одужання, нехай відновлюються не лише тіло, а й душа, а поруч завжди будуть підтримка, любов і віра!

Бо сила духу кожного українця зливається в потужну хвилю єднання, яка неодмінно наближає день нашої спільної Перемоги.
Разом ми — Сила.
Разом — Переможемо!





































четвер, 28 серпня 2025 р.

ЗЕМЛЯ РИДАЄ, ПЛАЧУТЬ НЕБЕСА - ГЕРОЇВ УКРАЇНА ПАМ'ЯТАЄ!

 


«Ми йшли дорогами війни,

Де попелом покриті мрії.

Життя і смерть в одних обіймах —

Ми йшли дорогами війни.»

Володимир Воліков

Незабаром настане день, коли небо і земля схиляють голови, вшановуючи тих, хто віддав життя за свободу…
29 серпня – День памʼяті Захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.
Дата 29 серпня обрана невипадково: саме цього дня 2014 року відбувся трагічний вихід українських воїнів з Іловайського котла — одна з найболючіших сторінок російсько-української війни.
До цієї пам’ятної дати у нашому літературному просторі представлено книжкову виставку «Земля ридає, плачуть небеса — Героїв Україна пам’ятає!». У цих книгах — мужність і біль, сила і ніжність, пам’ять і віра.





Література сьогодення говорить на виставці голосами військових та волонтерів. Вона звучить влучно і правдиво — до мурах у серці. Вона розповідає про живих і мертвих, вцілілих та зранених, про героїв і зрадників, про велич і ницість, про кохання і щирість, про нескорених духом синів та дочок рідної землі.

Серед книг хочеться виокремити відому Антологію «#Голоси» від Всеукраїнський форум військових письменників (літературна платформа, заснована у 2019 році). У цьому альманасі зібрані прозові і поетичні тексти, а також роздуми тридцяти авторів, які писали на війні та про війну. Деякі з них, на жаль, уже не з нами, але їхні голоси продовжують жити у слові.

Наша бібліотека долучилася і до акції «Стіл пам’яті – 2025». Порожній стіл — це символ очікування тих, хто вже не повернеться, але назавжди лишається поруч у наших серцях.
Наш Стіл пам’яті присвячений другові бібліотеки — ВОЛОДИМИРУ ВОЛІКОВУ (СКІФу), військовому, бойовому медику, лікарю-кардіологу, члену Національної медичної палати України, Заслуженому діячу естрадного мистецтва України, митцю слова. Він загинув 6 березня 2025 року, але залишив по собі автобіографічну книгу «ПОЕЗІЯ, ОПАЛЕНА ВІЙНОЮ». 

Книга вийшла за сприяння заступника
Департаменту охорони здоров'я МГО
«Міжнародна Дипломатична Місія
Публічної Дипломатії», першого заступника - керівника медичної служби «Національної медичної палати», голови правління ГО «Всеукраїнська Народна Рада "Громадський контроль"», волонтера медичних гуманітарних місій в зонах бойових дій - Шоломицького Володимира Васильовича.

Поезія Володимира Волікова — це свідчення і заповіт. Вона нагадує, що війна забирає тіла, але не здатна забрати духу. Кожен рядок збірки - це не просто слова, а відбиток того, що залишає в душі війна, сповнений реалістичних і болісних образів. Його поезія звучить як молитва за тих, хто вже ніколи не повернеться, і як заклик берегти життя, любов, свободу, Україну. Ці глибокі рядки продовжують воювати й сьогодні — за нашу пам’ять, за наші серця, за нашу силу.
І хоч сьогодні за столом в бібліотеці бракує нашого важливого гостя, його місце у пам’яті — назавжди…
Вшановуємо всіх загиблих. Пам’ятаємо. Дякуємо.

СВІТЛО, ЯКЕ СЯЄ У ПРОСТОРІ І У СЕРЦІ...


Світло, яке сяє у просторі й у серцях…

Світло завжди має дві природи. Одне — зовнішнє, технічне, яке наповнює приміщення осяйністю. Інше — духовне, яке утворюється з добрих вчинків і зігріває душу. І коли вони з’єднуються, народжується простір, у якому хочеться мріяти, думати й творити...
26 серпня 2025 року літературно-мистецька зала нашої бібліотеки стала свідком зустрічі цих двох світел.

Завдяки сприянню Albert Leizer Альберта-Лейзера Фельдмана та фінансової підтримки  Благодійного Фонду імені Шолом-Алейхема, співзасником якого він є, старі, майже непрацюючі лампи були замінені на нові LED-панелі. І тепер це світло — не лише зовнішнє, а й символічне: воно переконує, що турбота та підтримка здатні розквітати навіть у найскладніші часи.
Альберт-Лейзер Фельдман — відомий митець, громадський діяч, доктор психології, засновник Інститут розвитку громадянського суспільства ім. Голди Меїр, голова Ізраїльська медична місія в Україні, співзасновник Форуму Добрих Справ, творець мистецької галереї «Скрипаль на даху».
Нещодавно Альберт-Лейзер Фельдман був удостоєний високої відзнаки від Lions Clubs International — однієї з найбільших гуманітарних організацій світу, що об’єднує волонтерів у понад 200 країнах. Ця нагорода — визнання його видатної допомоги Україні у подоланні наслідків війни. А ще одна з його картин була передана спеціальному представнику Президента США, генералу Кіту Келлогу, для вручення Дональду Трампу.

Світло мистецтва Альберта-Лейзера Фельдмана вже кілька разів осяювало і стіни нашої бібліотеки на персональних виставках:
«Київ акварельних снів» (з 6 березня по 14 квітня 2025 року),
«Наспівана пелюстками надія» (діє з 30 липня до 3 вересня 2025 року).
А для наймолодших користувачів завдяки підтримці Leiser’s craft studio, яку він очолює, було подаровано радість творчості на майстер-класі із зефірної глини.

Колектив бібліотеки та наші дорогі відвідувачі — усі, хто закоханий у книги й мистецтво, — висловлюють щиру подяку Альберту-Лейзеру Фельдману та його потужній команді. За світло, яке подароване не лише приміщенню, а й людським душам. За підтримку, яка надихає, і за присутність, що змінює світ навколо на кращий.

Окрема й особлива подяка - Благодійному фонду імені Шолом-Алейхема. Саме завдяки його меценатській допомозі бібліотека сьогодні наповнилася світлом.

А від дирекції ЦБС Голосіївського району міста Києва — окрема глибока вдячність. За допомогу бібліотеці, за увагу до культури, за добрі справи, які стають відчутними променями світла в житті громади.

Бо світло — це завжди більше, ніж лампи. Це людина, яка щиро хоче, щоб у цьому світі було світліше.

вівторок, 26 серпня 2025 р.

ЗУСТРІЧ КНИЖКОВОГО КЛУБУ

 

23 серпня у нашому літературному просторі відбулася тепла й захоплива зустріч книжкового клубу, організованого в рамках проєкту психологічної та освітньої підтримки у переході на українську мову — Рухом Єдині.


Цього разу учасники говорили про медичний трилер «Танці з кістками» — книжку, яка поєднує цікавий сюжет і глибокі роздуми про цінність людського життя.
Її автор — Андрій Сем’янків (MedGoblin), український лікар-анестезіолог, доброволець ЗСУ, популяризатор науки та руйнівник антинаукових міфів. Галичанин за походженням, він упевнено завойовує читацькі серця гострим словом, медичною точністю й умінням відчувати пульс сучасності.
Обговорення торкнулося і непростих питань: чи справді людина — лише жертва обставин, і саме вони визначають її шлях?! Чи, можливо, ми маємо вибір і повну відповідальність за тих, кому відкрили двері життя чи провели останній розтин?!

Зустріч вийшла щирою, емоційною і надихаючою. Книга стала чудовим приводом не лише для розмови про літературу, а й для осмислення викликів, які стоять перед нашим суспільством.

Атмосферу розмови підсилювала виставка картин члена спілки художників Ізраїлю та Національної спілки художників України, громадського діяча, доктора психології, голови Ізраїльська медична місія в Україні – Альберт-Лейзер Фельдман «Наспівана пелюстками надія». Мистецтво і література перепліталися, відкриваючи нові сенси — де фарби на полотнах відлунювали словами, що звучали між читачами.
Так народжувався простір, у якому слово і образ стали викликом до роздумів і пошуку власних відповідей.