Сіємо "Чорнобривці" Миколи Сингаївського

 20 листопада в бібліотеці сіяли добре і вічне на бібліотечному уроці до 80-річчя від дня народження видатного українського поета Миколи Сингаївського. Учні 4-го класу спеціалізованої школи № 44 з поглибленим вивченням англійської мови дізналися про життя поета, під пісню "Чорнобривці" у виконанні Костянтина Огнєвого розмалювали поетичні аркуші для бабусь і дідусів, шукали і декламували поезію Миколи Федоровича з сувоїв, читанок і збірок.

                                   
                        Микола Сингаївський

                    Мова

Ми з правіку народжені бути,

І в собі відкривати світи.

Та примножувать серцем здобуте,

Та святині свої берегти.

Промовляти – одвічне жадання,

Наче бачити чисту блакить…

Кожен голос – то наше дихання,

Кожним звуком

нам серце болить.

Наче злагоди, прагнем обнови

Од своїх первобутніх основ.

Через пісню вертаєм до мови,

А від мови – до пісні знов.

Щоб душею відчути боління

Незагойних чорнобильських ран…

Тож якої землі

ми коріння?

І якого народу наш храм?

Залишаем у спадок нащадкам

Колискової зоряний цвіт.

І відроджуєм наче спочатку

Слова отчого заповіт.

А від нього – і мова родинна –

Розповита, розкута життям.

А від мови – сильніша людина,

Що себе називає ім’ям.

То в задумі притихла, мов пуща,

То розбурхана, наче гроза,

Мова – суща і невмируща,

Мова – материна сльоза.