понеділок, 20 січня 2025 р.

ЯК ТИ, БРАТЕ?

Ми живемо у час, коли розмови можуть рятувати. Але як говорити, коли біль і тривога здаються надто сильними? Як підтримати людину, яка пережила травматичний досвід?

    Відповіді на ці складні питання можна знайти у нашій бібліотеці в посібниках волонтерського проєкту Як ти, брате?.

Волонтерський проєкт «Як ти, брате?» покликаний навчити людей, як військових, так і цивільних, надавати психологічну допомогу одне одному під час війни. Засновник проєкту - психотерапевт і соціальний психолог Антон Семенов Anton Semenov .
 Разом з командою він розробляє посібники, які містять прості та дієві алгоритми взаємодії в різних ситуаціях. Кожен посібник — це результат колективної роботи, яка обʼєднує зусилля людей з різним досвідом, знаннями та поглядами.

Дякуємо Антону Семенову і його потужній команді за важливу діяльність та за подаровані бібліотеці посібники.
На жаль, війна змінила всі аспекти нашого життя, але нові підходи до комунікації допомагають суспільству адаптуватись до цих реалій, зберігаючи єдність, яка є нашою
головною силою та запорукою Перемоги.
Запрошуємо до ознайомлення з книгами.
Сильні - сильніші разом!

 

понеділок, 13 січня 2025 р.

ІДУ ДО ВАС ЧЕРЕЗ РОКИ ВОСКРЕСЛИЙ!

 

«Іду до вас через роки воскреслий…»

До 90 - річчя від Дня народження видатного українського поета-«шістдесятника» - Василя Симоненка, наша бібліотека отримала неймовірний подарунок від талановитої художниці Поліна Луцик з Луцька - портрет палкого патріота та борця за правду.
 Глибокий погляд та виразне обличчя Василя Андрійовича, що дивиться на нас з картини, викликає потужні емоції, віддзеркалює непохитну віру у справедливість, надихає на визнання його героїчного становлення, відданості ідеям, виражає гордість за його внесок в українську культуру і боротьбу за свободу.

Художня діяльність художниці Поліни Луцик почалась з раннього дитинства. Малювати вона любила завжди. Але в житті були різні періоди та обставини, коли хоббі відкладалось на потім. Наразі художниця перебуває у пошуку: займається художнім розписом стін, інколи пише картини (експериментує з напрямками, матеріалами та стилями), декілька років поспіль працює у сфері татуювання, в якій найбільше подобається творити за власними ескізами.
Любов до творчості Василя Симоненка почалась у художниці з твору «Не докорю ніколи і нікому...», вразивши тоді своєю філософією та емоційністю. В останніх рядках поезії Поліна Луцик знайшла для себе певну розраду та натхнення до дій і змін у своєму житті. Вона полюбила Симоненка за щирість; за теми, близькі кожній людині; за просту, але водночас глибоку мову, здатну викликати сильний емоційний відгук.
Тому, будучи на курсах в художній студії «Артишок» (керівниця - Анастасія Вовк), без сумніву одразу ж вирішила написати портрет саме Симоненка. Картину малювала простим олівцем, дивлячись на фото.
Обличчя Симоненка вражало гармонійністю та силою. Високе чоло, виразні вилиці додавали образу мужності. Глибокі очі, немов озера, приховували в собі мудрість і спокій, а
впевнений, чаруючий погляд відразу
захоплював увагу… Авторка картини вважає, що кожна риса поета виокремлює його внутрішню силу та благородство.

Безмежно вдячні Поліні Луцик за безцінний подарунок - картину, написану душею. Завдяки памʼяті та шані людей, життя поета, довжиною у вічність, продовжується…

Так, поезія легендарного поета Василя Симоненка живе і надихає нас на мистецтво, кохання, боротьбу за свободу й любов до рідної землі. Слово Василя Симоненка звучало і звучить до сьогодні в піснях, літературних творах, а його образ увінчаний в різних видах мистецтва. А найголовніше - в наших серцях.

Кожна душа - це окремий Всесвіт і завдяки мистецтву він стає видимим!


середа, 8 січня 2025 р.

Я ВОСКРЕСАЮ, ЩОБ ЗНОВУ З ВАМИ ЖИТИ...

Україна викарбує на золотих
скрижалях імена відважних синів своїх, аби прийдешні покоління пишалися ними…
Серед відомих імен - поетична легенда «шістдесятників» Василь Симоненко.
8 січня виповнюється 90 років від Дня народження видатного українського митця, якого літературні критики називали «поетом без каменю за душею». Симоненко є одним із найталановитіших виразників дум
i прагнень рідного народу.
Важливою зброєю поета в період
тоталітаризму було слово. Він користувався ним дуже сміливо, за що і був знищений. Василь Симоненко помер (фактично загинув після побоїв у відділку міліції) у 28 років та знову і знову воскресає у своїх віршах, в щоденникових думках, в спогадах друзів і однодумців, в пошані майбутніх поколінь. Творчість Симоненка — не лише виразно народна, глибоко національна і політично метафорична, а й пророча. В ній переплітаються жорсткі та правдиві оцінки як минулого, так і сьогодення з майбутнім.

З нагоди Дня народження патрона нашої бібліотеки - Василя Андрійовича Симоненка нами представлено книжкову виставку «Я воскресаю, щоб знову з вами жити», на якій можна ознайомитись із творчістю поета, його автобіографією, як невідʼємною частиною дисидентського руху України 60-70 років нещодавно минулого століття.
Тож прислуховуємось до голосу Василя Симоненка, яким він і сьогодні вітає життя: «Я воскрес, щоб із вами жити під шаленством весняних злив...»; читаємо і перечитуємо його твори, щоб вчитися на власних помилках не повторювати їх знову. І за будь-яких обставин тримаймося однієї із багатьох мудрих настанов нашого поетичного і світоглядного Пророка: «Я ХОЧУ БУТИ ПРАВДІ ВІЧНИМ ДРУГОМ І ВОРОГОМ ОДВІЧНИМ ЗЛУ!»
Василю, нехай славиться на віки імʼя твоє! А ми ж будемо і надалі шанувати та примножувати славу землі нашої!