КОЛИ ОСІНЬ ЧИТАЄ КАЗКИ...

Коли осінь тихенько торкається вікон, павучки танцюють у повітрі, а гарбузи шепочуть свої історії, у нашому літературному просторі оживають сторінки. Бо кожна книжка — це чарівний ліхтар, що світить теплом навіть у найтемнішу ніч.

Так нещодавно у нашій бібліотеці запанувала осіння магія. Ми створили чарівну віконну виставку-інсталяцію «Коли осінь читає казки», де кожен гарбуз і кожен листочок промовляє свою книжкову таємницю.

Приходьте та переконайтеся:

у нас осінь читає казки, а гарбузи світяться від захвату!

 

СЕРЦЕМ ДО МОВИ

 Вчора наш літературний простір наповнився чарівністю слова і музикою рідної мови. У День української писемності та мови, під час Тижня української мови, що триває з 27 жовтня до 2 листопада, вихованці КМКЦ “Трамплін” в рамках Національної стратегії із створення безбарʼєрного простору в Україні зібралися на зустріч «Серцем до мови», яка стала справжньою подорожжю у світ українського слова.

Разом ми відкривали дивовижний світ мови:

• слухали мудрі вислови та приказки, які зберігають душу поколінь;

• поринали у казки, де оживають герої та чарівні світи;

• співали українські пісні, що торкаються серця;

• мандрували містами України, знайомилися з письменниками, їхніми думками та мріями;

• відкривали назви кольорів, рослин, місяців, днів тижня, страв і імен — усе мелодійною українською мовою;

• знайомилися з символами нашої країни та цікавими фактами про рідне слово.

Підготовка до зустрічі була справжнім об’єднанням: вихованці та бібліотекарі разом створили атмосферу тепла, радості і любові до рідної мови.

На завершення всі дружньо заспівали «Пісню про рушник» — ніжну, лагідну, як теплий промінь сонця, що об’єднує серця.

Присутні також мали змогу познайомитись з книжковою виставкою «Мова — ДНК нації», де сторінки книжок мовою душі розкривають красу, силу і глибину культури України та її літературної спадщини. Бібліотекарі детально ознайомили гостей з експозицією, розповідаючи про видання, які висвітлюють історію української мови, літературні традиції та культурні надбання нашої країни.

У цей святковий день висловлюємо особливу вдячність соціальному педагогу центру — Наталії Паламарчук за творчу співпрацю. Ваша потужна енергія та невпинний ентузіазм роблять навчання вихованців цікавим, захоплюючим та результативним. Завдяки Вашій діяльності сьогоднішнє свято стало ще яскравішим, а любов до української мови, її багатства і краси — ще відчутнішою для кожного з учасників.

Ця зустріч нагадала нам, що мова — це не лише слова. Мова — це музика серця, нитка пам’яті, дотик до коріння, дух нації, що живе у кожному з нас

АБЕТКА УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА

До Дня української писемності та мови і в межах Тижня української мови, що проходить в Україні з 27 жовтня до 2 листопада, у нашому літературному просторі відбулася чарівна подорож до світу мови із маленькими знавцями слова, щирими, усміхненими та цікавими до всього українського — дітьми із Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №318 міста Києва.

Цього дня у подорожі на них чекала особлива гостя — «Абетка Українського Слова», яка за допомогою бібліофей розгорнула свої крила, розсипала літери, мов зорі, і кожна літера ожила:

А — як Ангел, що береже рідну мову.

Б — як Барвінок, що сплітає барви української пісні.

В — як Веселка, що з’єднує усі добрі слова в єдиний місточок.

Г — як Голуб, що несе мир і лагідність.

Д — як Диво, що народжується в дитячій уяві.

І так, літера за літерою, розквітала наша мова — мелодійна, добра, щира.

Діти разом з бібліотекарями грали у веселі мовні ігри: «Скажи лагідно», «Чарівні слова», «Хто як говорить», і кожне слово ставало пелюсткою радості.

Маленькі гості дивилися добрі мультики «Українська абетка» та «Вчимо “дякую”» і разом із героями відкривали силу ввічливості та краси української мови.

А довкола сяяла добірка наших книг «Парад абеток» — справжній бал літер, де кожна мала свій голос, колір і настрій.

Наостанок на дітей чекала ще одна приємна несподіванка — книжкові дарунки. Маленькі учасники отримали комікси «Дружба без перешкод», матеріали до яких розроблено ВБО "Ініціатива заради життя" за підтримки ПРООН у межах проєкту «Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні» та за фінансової підтримки уряду Японії. Так завершилась наша зустріч — тепла, мов мамине слово, і яскрава, мов казка. Бо українська мова — це диво, у якому живе добро, дружба і світло сердець

НА ГОСТИНИ ДО ГАРБУЗОВОЇ РОДИНИ

 

Жив собі гарбуз у городі — круглий, рум’яний, усміхнений. Сонечко його лагідно пригрівало, дощик по шкірці постукував, а вітер розповідав історії про далекі краї. І ось настав його час — стати головним героєм нашого осіннього свята.

24 жовтня до Дня гарбуза, який увесь світ відзначає 26 жовтня, у нашому творчому просторі відбувся затишний майстер-клас з оригамі «На гостини до гарбузової родини». Діти і дорослі з радістю занурилися у світ паперових чудес: складали веселих гарбузенят, прикрашали їх барвами осені, створювали справжню гарбузову родину!

Свято це не лише про творчість — воно про достаток, родючість і щедрість, які символізує гарбуз. Про здоров’я, бо гарбуз — це скарбниця вітамінів. І про традиції, адже і в Україні гарбуз завжди був господарем осені: його виставляли на покуті, з нього готували страви, а ще жартували, даруючи «гарбуза» тим, хто просив руки, але не серця.

Майстер-клас пройшов у теплій, родинній атмосфері. Кожен учасник створив свого улюбленця — маленького символа осені, який нагадує: краса — у простих речах, щедрість — у наших серцях, а гарбуз — справжній герой осені!

Тож нехай у кожній оселі буде свій гарбуз — яскравий, усміхнений і добрий!

ЗУСТРІЧ КНИЖКОВОГО КЛУБУ

 

18 жовтня, у нашому літературному просторі відбулась зустріч книжкового клубу, організованого Рухом Єдині в межах проєкту психологічної та освітньої підтримки у переході на українську мову.

Цього разу ми обговорювали «Тигролови» Івана Багряного — роман про незламність, гідність і свободу, яка живе в серці кожного українця.

Ми говорили про те, що втеча головного героя — це не просто порятунок від неволі, а символ духовного спротиву, прагнення бути собою, не зламатися перед системою, що нищить усе живе.

Серед сторінок і розмов народжувалися роздуми про сучасність, про нашу власну дорогу до свободи, про любов, яка несе крізь тайгу випробувань.

Ми відчули, що українське слово — це теж форма опору, а читання разом — це шлях до зцілення й відновлення внутрішньої сили.

Дякуємо всім, хто був поруч сьогодні.

Попереду нові книжки, нові зустрічі й нові сенси.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ПІД ЧАС ВІЙНИ

9 жовтня наш бібліотечний простір наповнився розмовами про правду, війну і силу слова. Цього дня відбувся захід «Інформаційна безпека під час війни», у межах якого представники Georgian Legion - Грузинський Легіон ქართული ლეგიონი та ქართული დიასპორა / Georgian Diaspora зустрілися з учнями Ліцей 33 міста Києва. Це була зустріч, де говорили не лише про факти — а й про серце, про свідомість, про те, як важливо вміти чути та говорити правду.

Подію провела АЛЯ ГОЛЬДМЕЙХЕР —журналістка, авторка документального фільму про Грузинський легіон, голова його пресслужби.

Аля поділилася власним досвідом — і військовим, і інформаційним. Вона розповідала про те, як ворог працює зі словом, як маніпулює фактами й намагається змінити реальність, і головне — як ми можемо цьому протистояти.

Було розглянуто питання:

• як діє ворожа пропаганда і чому вона досі небезпечна;

• яку роль відіграють соцмережі у війні за правду;

• як кожен із нас може бути інформаційним бійцем;

• приклади боротьби з російською пропагандою від Грузинського легіону.

Ці теми відкрили нові грані розуміння інформаційної війни, яку ми всі ведемо щодня — у власних гаджетах, розмовах, виборах.

Учні слухали уважно, часом мовчали довше, ніж зазвичай.

Бо є такі зустрічі, після яких хочеться не говорити, а думати…

Думати про те, як легко втратити правду у шумі новин, і як важливо навчитися чути серцем.

Ми живемо у світі, де інформація — теж зброя. І від кожного з нас залежить, на чиєму боці вона буде.

Ми безмежно вдячні Алі Гольдмейхер за проведений захід. Пані Аля —це людина, яку хочеться слухати. У її голосі — досвід, у словах — правда, у погляді — спокій і сила. А ще більше вражає її людяність — здатність залишатися чутливою, говорити просто про складне, дивитися в очі і бачити в кожному співрозмовнику не глядача, а співучасника правди.

Дякуємо військовим Грузинського легіону — за їхню відвагу, братерство, за допомогу Україні, за силу, яка надихає і вселяє впевненість у кожному серці. Ваше серце бʼється в унісон з нашим — у ритмі свободи.

На завершення зустрічі ми отримали безцінний подарунок — прапор, підписаний військовими Грузинського легіону. Кожен підпис, як дотик тих, хто сьогодні боронить нашу землю, як відбиток мужності, що не знає кордонів. Цей прапор став для нас не просто подарунком, а живим символом братерства, віри і правди — нагадуванням про те, що перемога завжди має свої обличчя, свої руки, свої серця.

У цій зустрічі було багато і тиші, і посмішок, і вдячності, і справжніх емоцій.

Але найбільше — світла. Того самого світла взаємодії, яке народжується там, де є правда.

І кожен, хто слухав цього дня,

повернувся додому з впевненою думкою: правда — це теж фронт. І ми всі на ньому воїни.