ЖИВИ І МІЦНІЙ, МОЯ ВІЛЬНА КРАЇНО, ПІД ПРАПОРОМ НЕБА Й РОДЮЧИХ ЛАНІВ!

 

19 серпня у нашому просторі напередодні Дня Державного Прапора України та Дня Незалежності України відбувся патріотичний майстер-клас «Кольори моєї України».

Цього дня дитячі руки творили особливі вітальні листівки для України. У них жовті поля й синє небо, тепло дитячих сердець, щирі побажання та віра в те, що наша країна неодмінно буде вільною, сильною і щасливою.

Було так зворушливо спостерігати, з яким натхненням діти обирали кольори, вигадували свої побажання, старанно виводили слова й прикрашали листівки. Для них Україна — це не просто назва на карті. Це дім, родина, рідна мова, друзі, сонце над головою і мрії про мирне майбутнє.

А ще до свят у нашому просторі представлено книжково-ілюстративну виставку «Живи і міцній, моя вільна країно, під прапором неба й родючих ланів!»

На виставці зібрано книги, які розповідають про Україну: її історію та культуру, традиції і визначних людей, незламність українського народу та шлях до свободи. Це видання, що допомагають краще пізнати свою країну, відчути гордість за неї й усвідомити, якою великою цінністю є її незалежність.

Особливе місце на виставці займає книга «Україна — мрія» Олени Мокренчук (позивний Ластівка) — військовослужбовиці Збройних Сил України, директорки Благодійної організації «Фронт допомоги», журналістки та письменниці, членкині Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України.

Її «Україна — мрія» — це особливо важливий акцент нашої виставки. Адже мрія про Україну — вільну, незалежну, сильну та мирну — сьогодні стала спільною мрією мільйонів. І кожен, хто захищає її, працює для неї, творить, навчає, читає та виховує дітей у любові до своєї землі, наближає цю мрію.

Тож напередодні Дня Державного Прапора та Дня Незалежності хочеться побажати нашій Україні найголовнішого — миру, сили, єдності й перемоги!

Нехай над нею завжди буде синє небо, нехай золоті поля родять хліб, нехай дитячий сміх звучить без сирен, а кожна українська мрія має можливість здійснитися.

Живи й міцній, моя вільна Україно!

Під синьо-жовтим прапором — до перемоги, миру і щасливого майбутнього!

#ДеньПрапора #ДеньНезалежності #Україна #КольориМоєїУкраїни #УкраїнаМрія #ЧитаємоУкраїнське #Бібліотека

 

АНОНС ВИСТАВКИ ЖИВОПИСУ МАМУКИ МАМУЛАШВІЛІ - "СВОБОДА МАЄ КОЛІР"

Свободу неможливо виміряти. Її не втримати в долонях, не побачити очима, не пояснити одним словом. Для тих, хто ніколи її не втрачав, вона може здаватися таким самим природним станом, як повітря, яким ми дихаємо. Та для тих, хто знає її справжню ціну, свобода має інший вимір. Вона має голос і пам’ять, біль і надію. І навіть колір…

Напередодні Дня Незалежності України у нашому просторі відкривається виставка живопису «Свобода має колір» — Мамуки Мамулашвілі Mamuka Mamulashvili військового, засновника і командира Georgian Legion - Грузинський Легіон ქართული ლეგიონი, людини, яка стала уособленням міжнародної солідарності з Україною, боротьби за свободу та незламності духу.

Мамука Мамулашвілі — грузин, який свідомо відмовився від успішної кар’єри та обрав боротьбу за Україну. Його шлях в Україні розпочався ще у 2014 році, коли він створив Грузинський національний легіон. Легіон воював за Дебальцеве, брав участь у боях за Луганський аеропорт. У 2016 році він офіційно став частиною Збройних сил України.

З перших днів війни і до сьогодні Мамука Мамулашвілі та грузинські добровольці продовжують брати участь у боях на різних напрямках фронту, захищаючи Україну пліч-о-пліч з українськими воїнами.

У цьому виборі є особливий символізм. Сакартвело має власний досвід боротьби за свободу, тому присутність грузинських воїнів поруч з Україною — це більше, ніж підтримка. Це солідарність людей, які знають ціну права бути вільними на своїй землі.

Та за образом командира і за бойовим досвідом є ще одна важлива сторона Мамуки — мистецтво.

Він не професійний художник, але його картини говорять безпосередньо кольором, формою, лінією. У них відчувається сильна людина, яка багато бачила, багато пережила і все ж продовжує вірити.

Його мистецтво народжується поруч із війною, але не про війну. Воно про те, заради чого людина здатна вистояти: про внутрішню свободу, пам’ять, надію і здатність бачити світ у кольорі навіть тоді, коли навколо нього темрява.

Тож Україна відзначає свою незалежність, а поруч із нею ті, хто обрав захищати її свободу зі зброєю в руках.

Саме тому напередодні Дня Незалежності ця виставка звучить особливо. Бо незалежність — це не абстрактне слово. За нею стоять люди. Українці й іноземці, які сьогодні разом тримають оборону, разом відстоюють право України бути вільною і самій визначати своє майбутнє.

І, можливо, саме тому свобода має колір.

Запрошуємо побачити його у картинах Мамуки Мамулашвілі.

Виставка триватиме з 22 серпня до 30 вересня 2026 року.

გაუმარჯოს თავისუფლებას! Хай живе свобода!

ВИСТАВКА "ТВОРЧИЙ ШЛЯХ" ВЕРОНІКИ ЧУЖОЇ

 

Мистецтво має дивовижну здатність єднати людей. Воно збирає навколо себе погляди, щирі усмішки, теплі розмови й тих, хто вміє цінувати красу. Саме такою стала виставка «Творчий шлях» Вероніки Чужої — молодої художниці, яка від дитинства говорить зі світом мовою кольору, світла і натхнення.

Ця виставка — не лише знайомство з творчістю авторки. Це щира розповідь про шлях, який народжується з мрії, наполегливості та любові до мистецтва. Кожна робота — це крок уперед, новий досвід, нове відкриття, нова спроба побачити й передати красу навколишнього світу.

Вероніка Чужа народилася у Києві у 2008 році. Її мистецький шлях розпочався у Палаці школярів, продовжився в юнацькому клубі «Червоні вітрила» під керівництвом викладачки Дарини Михайленко, а сьогодні триває у Київському індустріальному фаховому коледжі КНУБА на відділенні «Образотворче мистецтво та реставрація».

Експозиція поєднала навчальні та авторські роботи, створені в різний час. Вони стали своєрідним літописом творчого зростання: від перших мистецьких пошуків до формування власної художньої мови. У живописі і графіці живуть допитливість, емоційність та тонке вміння знаходити красу там, де ми іноді проходимо повз.

Запрошуємо відвідати виставку, підтримати молоду художницю та стати частиною її творчого шляху. Адже саме підтримка, щире слово й уважний погляд часто стають для молодого митця найціннішим натхненням.

Виставка «Творчий шлях» діє до 19 серпня.

СЛАВА ПОЛЕГЛИМ, ЧЕСТЬ ЖИВИМ!

 

До Дня вшанування пам’яті Захисників і Захисниць, а також учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули в полоні у нашому літературному просторі експонується книжкова виставка «Слава полеглим, честь живим».

Ця виставка про пам’ять, яку неможливо стерти. Про людей, чиї життя назавжди вплелися в історію України. Про тих, хто, не вагаючись, став на захист своєї землі, і про тих, хто вже ніколи не повернеться додому.

На полицях художня й документальна проза, поезія, спогади, військові щоденники, філософські роздуми та свідчення сучасників. Це книги, написані болем і надією, книги, що допомагають осмислити ціну свободи, відчути силу людського духу та зберегти живою пам’ять про тих, хто виборов для нас право жити під українським небом.

Особливе місце на виставці займає книга військового Євгена Невмержицького (псевдонім — Луговододоленко Нікола Марія) «Півострів називався Крим». Це філософська казка, в якій художнє слово стає способом говорити про втрату, пам’ять, любов до Батьківщини та незламність людського духу.

Книга присвячена двоюрідному брату автора — Невмержицькому В’ячеславу Миколайовичу, який у 2023 році загинув під час оборони Бахмута, а також загиблим і зниклим безвісти воїнам 99 батальйону 61 окремої мотопіхотної бригади, батальйону безпілотних систем «Легіон» 61 ОМБр, інженерно-саперної роти 61 ОМБр, Командування Сил безпілотних систем Збройних Сил України, усім загиблим і зниклим безвісти воїнам українського війська, а також усім цивільним, життя яких забрала ця страшна війна.

Дивлячись на ці полиці, неможливо залишитись байдужим. Кожна книга тут – це мовчазний свідок нашого часу. Кожна сторінка зберігає чиєсь життя, чиюсь мрію, чийсь останній бій. Вони нагадують нам, що свобода ніколи не була дарованою — її виборювали найкращі.

Нехай пам’ять про полеглих живе не лише у скорботних датах, а й у наших серцях, у словах, які ми читаємо, у вдячності, яку не перестаємо відчувати. Бо народ, який пам’ятає своїх Героїв, непереможний. Слава полеглим. Честь живим.

 

ЗНАЙДИ СВОЮ КНИГУ СЕРЕД СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

З 20 до 26 липня Український інститут книги вже водинадцяте проводить Всеукраїнську інформаційно-просвітницьку акцію «Національний тиждень читання». У 2026 році її головною темою стала сучасна українська література, а гаслом - «З нами житиме сучукрліт».
Цьогорічну тему розглядають як взаємодію двох способів пізнання світу: через нонфікшн (факти і дослідження) та художню літературу (емоції й образи).
Ми також долучилась до цієї акції.

Упродовж тижня маленькі читачі отримали можливість знайти і відкрити для себе книгу, яка допоможе їм познайомитися із сучасною українською літературою та її авторами. А головне: кожна прочитана книга – це нові імена і цікаві історії, які надихають, захоплюють, дарують враження, сприяють самопізнанню та світорозумінню.

"Національний тиждень читання сучасної української  літератури" триває, і ми запрошуємо до бібліотеки!

 Читаємо сучасне - відкриваємо своє!

"ТВОРЧИЙ ШЛЯХ": АНОНС ВИСТАВКИ КАРТИН ВЕРОНІКИ ЧУЖОЇ

Є митці, чиї імена давно стали частиною історії мистецтва. А є ті, чия історія лише починається. І в цих перших кроках, сповнених мрій, сумнівів і натхнення, народжується майбутнє культури України.

Саме тому нам приємно експонувати виставку «Творчий шлях» Вероніки Чужої — молодої художниці, яка від дитинства створює світ через малюнок і сьогодні впевнено крокує дорогою мистецтва. Для нас важливо відкривати і нові імена, підтримувати молодих авторів і бути поруч у момент, коли їхній творчий шлях лише набирає сили.

Наш виставковий простір постійно експонує роботи відомих українських і зарубіжних митців, народних та заслужених художників, визнаних майстрів і талановитих аматорів. Ми популяризуємо українську культуру, водночас відкриваємо простір для діалогу культур різних народів. Адже переконані: справжнє мистецтво не має кордонів, географічних меж чи титулів. Воно говорить універсальною мовою людських почуттів і здатне єднати людей.

Вероніка Чужа народилася у Києві у 2008 році. Її мистецький шлях розпочався у Палаці школярів, продовжився в юнацькому клубі «Червоні вітрила» під керівництвом викладачки Дарини Михайленко, а сьогодні триває у Київському індустріальному фаховому коледжі КНУБА на відділенні «Образотворче мистецтво та реставрація».

Виставка «Творчий шлях» поєднує роботи, створені під час навчання в коледжі та авторські твори. Це своєрідний літопис творчого зростання: від мистецьких пошуків до формування власної художньої мови. У роботах, виконаних у різних техніках живопису і графіки, відчуваються допитливість, емоційність і прагнення побачити красу у звичайному.

Це вже друга персональна виставка Вероніки Чужої — новий крок її творчого шляху, який ми маємо нагоду пройти разом із нею.

Запрошуємо розділити цю мистецьку подію та підтримати молоду художницю. Адже майбутнє української культури починається сьогодні — з таланту, натхнення і віри в тих, хто лише відкриває своє ім’я світові.

Виставка діятиме з 23 липня 2026 до 19 серпня 2026.

ОНЛАЙН-ВИДАННЯ "ОКСАМИТ. ОКСАМИТОВЕ МИСТЕЦТВО" ПРО ВИСТАВКУ НАТАЛІЇ ХОДАКОВСЬКОЇ "ПУЛЬС МОРЯ"

Море ще довго не відпускає тих, хто хоч раз почув його пульс…

Онлайн-видання «Оксамит. Оксамитове мистецтво» опублікувало матеріал про виставку Наталія Ходаковська «Пульс моря», яка наразі експонується у нашому літературно-мистецькому просторі.

Ділимося цією публікацією й нагадуємо: виставка триватиме до 20 липня. Встигніть відчути її наживо.

Не відкладайте зустріч із морем та мистецтвом.

https://art.oksamyt.org/category/mystetski-novyny

НЕСКОРЕНА ДЕРЖАВА: ВІД КНЯЗІВ ДО ЗАХИСНИКІВ

 

Час минає, змінюються покоління, але є цінності, що залишаються незмінними. Любов до рідної землі, повага до її історії та вдячність тим, хто творив і продовжує творити українську державу, єднають нас крізь століття.

Є події, які не просто знайомлять із минулим, а допомагають дітям відчути себе частиною великої історії. Саме такою стала бесіда, що відбулася у нашому просторі до Дня української державності та Дня Хрещення Київської Русі – України.

Разом ми говорили про витоки нашої держави, про князів, які закладали її підвалини, про людей, що в різні часи берегли українську землю, мову й свободу. Від княгині Ольги та Володимира Великого — до сучасних захисників, які сьогодні продовжують писати історію України мужністю, вірою та незламністю.

Особливим доповненням до зустрічі стала книжкова виставка «Нескорена держава: від князів до захисників». На її полицях експонуються книги, що відкривають сторінки нашого минулого і сьогодення: про Київську Русь, гетьманів, визначних постатей, героїв сучасної України та шлях, який наша держава проходить уже понад тисячу років.

Ми щиро віримо, що любов до Батьківщини народжується із живої розмови, прочитаної книги та бажання дізнатися більше. Адже той, хто знає своє коріння, упевненіше дивиться в майбутнє.

Нехай наша історія завжди буде джерелом сили, єдності й натхнення. Бо Україна була, є і буде нескореною державою, яку творить кожне покоління

"НОВІ КРИМСЬКІ КАЗКИ" - ТВОРЧА ЗУСТРІЧ З МАРГО ПУГАЧЕНКО

 

«Давним-давно на кримській землі біля чорного-чорного моря мешкали дивовижні істоти. У височезних горах жили прекрасні літаючі слони… Таємниця їхніх польотів полягала у здатності мріяти…»

Мабуть, саме тому вони літали.

Бо людина, яка вміє мріяти, завжди знаходить шлях туди, куди, здається, вже неможливо повернутись.

11 липня наш літературно-мистецький простір на кілька годин став місцем, де поруч жили море і гори, легенди і сучасність, дитячі усмішки і глибокі розмови дорослих. Тут в рамках проєкту «Українські письменники дітям» оживали «Нові кримські казки», а разом із ними — Крим, який живе у пам’яті, культурі, слові та людських серцях.

Гостею бібліотеки стала неймовірно багатогранна мисткиня МАРГО ПУГАЧЕНКО Marharyta Puhachenko — письменниця, мистецтвознавиця, художниця, перформерка, кураторка культурних проєктів, громадська діячка, акторка, засновниця бренду авторських хусток Margo Puhachenko, людина, яка багато років популяризує українське мистецтво у світі.

За плечима Марго Пугаченко понад пʼятдесят виставок в Україні та за кордоном, серед яких і персональні. Як кураторка вона працювала з українським народним мистецтвом, сучасними польськими арт-проєктами, освітніми програмами музею Тараса Шевченка в Торонто. У різні роки вона представляла українське мистецтво в Литві, Польщі та Канаді, а сьогодні розвиває культурну інфраструктуру міста

Болехів і продовжує організовувати

Тиждень українського мистецтва у

Познані.

Її творчість неможливо вмістити в один жанр. Вона пише казки, створює картини, які продовжують життя у хустках, метафоричних картах та іграшках. Її історії стають театральними виставами, а перформанси — чесною розмовою про свободу, пам’ять, жіночий досвід, втрату, відродження і силу людини. Усе це — різні мови одного великого мистецтва.

А ще Марго — людина, чия життєва історія нерозривно пов’язана з Кримом. Саме там вона виросла, там народилися її доньки, звідти її родині довелося виїхати після окупації. І, мабуть, саме тому її казки такі світлі. Вони не про втрату. Вони про любов, яка сильніша за відстані.

Особливо символічно, що цього дня на нашому заході майорів прапор кримськотатарського народу, як нагадування про багатоголосий Крим, у якому століттями перепліталися культури, мови і традиції. Сьогодні, коли український Крим тимчасово окупований ворогом, надзвичайно важливо берегти його не лише в пам’яті, а й у культурі, книжках, легендах, дитячих історіях. Бо доки живуть казки живе й земля, яка їх народила.

У залі було багато дітей і дорослих. Було багато усмішок, щирих запитань, уважних очей і тієї особливої тиші, яка народжується лише тоді, коли слухають серцем. Здавалося, що кожен сьогодні став трохи дитиною, готовою повірити у літаючих слонів, які здіймаються в небо силою своїх мрій.

І, можливо, саме це було найважливішою метою зустрічі.

Бо справжні казки ніколи не тікають від реальності. Вони допомагають пройти крізь неї. Навчають розрізняти добро і зло, світло і темряву, любов і ненависть. Дарують надію. Бережуть пам’ять. І нагадують, що справедливість обов’язково знаходить дорогу.

І не випадково, що саме цього дня зі стін дихала синява картин Наталія Ходаковська із серії «Пульс моря». Вони не були просто тлом зустрічі, вони стали її тихим продовженням. Морські хвилі на полотнах ніби перегукувалися з кримськими легендами, а безмежність — з тим морем, яке живе у спогадах, мріях і казках Марго Пугаченко.

І в якийсь момент здавалося, що цього дня мистецтво, література і живопис говорили однією мовою. Мовою моря… Мовою пам’яті... Мовою дому…

Дякуємо Марго Пугаченко за цю теплу зустріч. За Крим, який звучав у кожному слові. За історії, що навчають мріяти. І за віру в те, що одного дня літаючі слони знову вільно кружлятимуть над кримськими горами — там, де їм і належить бути.