вівторок, 28 жовтня 2025 р.

АБЕТКА УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА

До Дня української писемності та мови і в межах Тижня української мови, що проходить в Україні з 27 жовтня до 2 листопада, у нашому літературному просторі відбулася чарівна подорож до світу мови із маленькими знавцями слова, щирими, усміхненими та цікавими до всього українського — дітьми із Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №318 міста Києва.

Цього дня у подорожі на них чекала особлива гостя — «Абетка Українського Слова», яка за допомогою бібліофей розгорнула свої крила, розсипала літери, мов зорі, і кожна літера ожила:
А — як Ангел, що береже рідну мову.
Б — як Барвінок, що сплітає барви української пісні.
В — як Веселка, що з’єднує усі добрі слова в єдиний місточок.
Г — як Голуб, що несе мир і лагідність.
Д — як Диво, що народжується в дитячій уяві.
І так, літера за літерою, розквітала наша мова — мелодійна, добра, щира.
Діти разом з бібліотекарями грали у веселі мовні ігри: «Скажи лагідно», «Чарівні слова», «Хто як говорить», і кожне слово ставало пелюсткою радості.
Маленькі гості дивилися добрі мультики «Українська абетка» та «Вчимо “дякую”» і разом із героями відкривали силу ввічливості та краси української мови.
А довкола сяяла добірка наших книг «Парад абеток» — справжній бал літер, де кожна мала свій голос, колір і настрій.
Наостанок на дітей чекала ще одна приємна несподіванка — книжкові дарунки. Маленькі учасники отримали комікси «Дружба без перешкод», матеріали до яких розроблено ВБО "Ініціатива заради життя" за підтримки ПРООН у межах проєкту «Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні» та за фінансової підтримки уряду Японії. Так завершилась наша зустріч — тепла, мов мамине слово, і яскрава, мов казка. Бо українська мова — це диво, у якому живе добро, дружба і світло сердець






































субота, 25 жовтня 2025 р.

НА ГОСТИНИ ДО ГАРБУЗОВОЇ РОДИНИ

 

Жив собі гарбуз у городі — круглий, рум’яний, усміхнений. Сонечко його лагідно пригрівало, дощик по шкірці постукував, а вітер розповідав історії про далекі краї. І ось настав його час — стати головним героєм нашого осіннього свята.

24 жовтня до Дня гарбуза, який увесь світ відзначає 26 жовтня, у нашому творчому просторі відбувся затишний майстер-клас з оригамі «На гостини до гарбузової родини». Діти і дорослі з радістю занурилися у світ паперових чудес: складали веселих гарбузенят, прикрашали їх барвами осені, створювали справжню гарбузову родину!
Свято це не лише про творчість — воно про достаток, родючість і щедрість, які символізує гарбуз. Про здоров’я, бо гарбуз — це скарбниця вітамінів. І про традиції, адже і в Україні гарбуз завжди був господарем осені: його виставляли на покуті, з нього готували страви, а ще жартували, даруючи «гарбуза» тим, хто просив руки, але не серця.

Майстер-клас пройшов у теплій, родинній атмосфері. Кожен учасник створив свого улюбленця — маленького символа осені, який нагадує: краса — у простих речах, щедрість — у наших серцях, а гарбуз — справжній герой осені!
Тож нехай у кожній оселі буде свій гарбуз — яскравий, усміхнений і добрий!

понеділок, 20 жовтня 2025 р.

ЗУСТРІЧ КНИЖКОВОГО КЛУБУ

 

18 жовтня, у нашому літературному просторі відбулась зустріч книжкового клубу, організованого Рухом Єдині в межах проєкту психологічної та освітньої підтримки у переході на українську мову.

Цього разу ми обговорювали «Тигролови» Івана Багряного — роман про незламність, гідність і свободу, яка живе в серці кожного українця.
Ми говорили про те, що втеча головного героя — це не просто порятунок від неволі, а символ духовного спротиву, прагнення бути собою, не зламатися перед системою, що нищить усе живе.
Серед сторінок і розмов народжувалися роздуми про сучасність, про нашу власну дорогу до свободи, про любов, яка несе крізь тайгу випробувань.
Ми відчули, що українське слово — це теж форма опору, а читання разом — це шлях до зцілення й відновлення внутрішньої сили.

Дякуємо всім, хто був поруч сьогодні.
Попереду нові книжки, нові зустрічі й нові сенси.

субота, 11 жовтня 2025 р.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ПІД ЧАС ВІЙНИ

9 жовтня наш бібліотечний простір наповнився розмовами про правду, війну і силу слова. Цього дня відбувся захід «Інформаційна безпека під час війни», у межах якого представники Georgian Legion - Грузинський Легіон ქართული ლეგიონი та ქართული დიასპორა / Georgian Diaspora зустрілися з учнями Ліцей 33 міста КиєваЦе була зустріч, де говорили не лише про факти — а й про серце, про свідомість, про те, як важливо вміти чути та говорити правду.

Подію провела АЛЯ ГОЛЬДМЕЙХЕР —журналістка, авторка документального фільму про Грузинський легіон, голова його пресслужби.
Аля поділилася власним досвідом — і військовим, і інформаційним. Вона розповідала про те, як ворог працює зі словом, як маніпулює фактами й намагається змінити реальність, і головне — як ми можемо цьому протистояти.
Було розглянуто питання:
• як діє ворожа пропаганда і чому вона досі небезпечна;
• яку роль відіграють соцмережі у війні за правду;
• як кожен із нас може бути інформаційним бійцем;
• приклади боротьби з російською пропагандою від Грузинського легіону.
Ці теми відкрили нові грані розуміння інформаційної війни, яку ми всі ведемо щодня — у власних гаджетах, розмовах, виборах.
Учні слухали уважно, часом мовчали довше, ніж зазвичай.
Бо є такі зустрічі, після яких хочеться не говорити, а думати…
Думати про те, як легко втратити правду у шумі новин, і як важливо навчитися чути серцем.
Ми живемо у світі, де інформація — теж зброя. І від кожного з нас залежить, на чиєму боці вона буде.

Ми безмежно вдячні Алі Гольдмейхер за проведений захід. Пані Аля —це людина, яку хочеться слухати. У її голосі — досвід, у словах — правда, у погляді — спокій і сила. А ще більше вражає її людяність — здатність залишатися чутливою, говорити просто про складне, дивитися в очі і бачити в кожному співрозмовнику не глядача, а співучасника правди.
Дякуємо військовим Грузинського легіону — за їхню відвагу, братерство, за допомогу Україні, за силу, яка надихає і вселяє впевненість у кожному серці. Ваше серце бʼється в унісон з нашим — у ритмі свободи.
На завершення зустрічі ми отримали безцінний подарунок — прапор, підписаний військовими Грузинського легіону. Кожен підпис, як дотик тих, хто сьогодні боронить нашу землю, як відбиток мужності, що не знає кордонів. Цей прапор став для нас не просто подарунком, а живим символом братерства, віри і правди — нагадуванням про те, що перемога завжди має свої обличчя, свої руки, свої серця.
У цій зустрічі було багато і тиші, і посмішок, і вдячності, і справжніх емоцій.
Але найбільше — світла. Того самого світла взаємодії, яке народжується там, де є правда.
І кожен, хто слухав цього дня,
повернувся додому з впевненою думкою: правда — це теж фронт. І ми всі на ньому воїни.

четвер, 9 жовтня 2025 р.

ЧОТИРИ ПОРИ РОКУ ЮРІЯ ПАЦАНА

 Чотири пори року Юрія Пацана — чотири стани душі, у яких живе світло, віра і краса.Чарівним дотиком краси і святом зачарованої душі стало відкриття персональної виставки Юрія Пацана “Чотири пори року Юрія Пацана”.Це подія, у якій кожен відвідувач відчув не лише силу мистецтва, а й велич людського духу.

Юрій Іванович — сильна духом людина, яка пройшла крізь випробування, але не втратила любові до життя.
Він — учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, ліквідатор 2-ї категорії, громадський діяч, волонтер, Заслужений художник України, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.
У 1999 році автокатастрофа прикувала його до ліжка, але саме тоді народився художник. Спочатку – невеличкі композиції з плавленого пластику, різьблені рамки, дерев’яні ікони.
Згодом – живопис, якому він навчився самостійно. Свої перші роботи Юрій писав, лежачи на спині.
Сьогодні його полотна – це пейзажі, натюрморти та портрети, але найбільше він відомий саме завдяки пейзажам, у яких вміє передати красу світу так, щоб навіть зимові сцени зігрівали глядача.
Юрій Пацан вірить: мистецтво має лікувати душу.
Він ніколи не зображує руїн, адже його картини – це завжди про надію, про красу життя, про переможне світло.
Саме тому виставка отримала назву «Чотири пори року», адже в його творчості, як і в природі, відчувається ритм життя: весняне пробудження, літнє розквітання, осіння зрілість і навіть зима, що несе тепло й затишок.
«Я живу, а не проживаю», – каже художник. І кожне його полотно доводить ці слова.
Сьогодні картини Юрія Пацана живуть не лише в Україні, а й у Австралії, ПАР, Новій Зеландії, Канаді. Його творчість — це подих природи, відображення спокою і глибокої любові до життя.

З нагоди відкриття виставки Юрію Пацану було вручено Почесну грамоту від Київська обласна державна адміністрація
— за вагомий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, високий професіоналізм і творчу майстерність,
а також за відстоювання національних інтересів України в умовах збройної агресії проти нашої Держави.
Силу вражень від виставки висловили:
Михайло Коструба — заступник селищного голови Чабанівська селищна рада;
Роман Подолянець — завідувач сектором культури, молоді і спорту Чабанівської селищної ради,
Марина Ставнійчук — Заслужений юрист України, Голова Комітету з питань верховенства права,
Світлана Суниця — поетка, актриса, режисерка дитячої театральної студії, в озвученні якої пролунали зворушливі вірші-подарунки,
Вікторія Статівка — мисткиня, актриса, дизайнерка та інші.
Особливого колориту події додав виступ Володимира Петровського — українського громадського діяча, керівника Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів», автора і виконавця власних пісень. Його щирі слова і музика створили атмосферу справжньої єдності та підтримки.

Колектив нашого бібліотечного простору та всі відвідувачі щиро дякують Юрію Івановичу
за його щирість, мужність, талант і неймовірну здатність бачити красу навіть там, де інші бачать тишу.
Дякуємо за те, що даруєте світло, віру і натхнення, за те, що своїми картинами наповнюєте наші серця теплом.
Особлива подяка — його вірній супутниці життя, Тетяні Степанівні Пацан, за постійну підтримку, турботу і любов, що стали надійною опорою у житті та творчості митця.
Цей день став святом душі, людяності і мистецтва, у якому кожен відчув: сила людини — у її серці, а краса — у здатності бачити світло навіть після темряви.
Картини Юрія Пацана — це ліки для душі, нагадування про те, що життя — це наші власні “пори року”, і в кожній із них є місце для любові, вдячності й краси.

Виставка триватиме до 3 листопада 2025 року.