ПРИРОДНИЧА ЗУСТРІЧ "ПТАХИ УКРАЇНИ"

 Сьогодні територія Заклад дошкільної освіти (ясла - садок) № 318 міста Києва перетворилася на справжню казкову галявину, де оселилися пісні птахів і теплі історії. До малят завітали наші бібліофеї — немов добрі чарівниці з книжкового королівства, які принесли із собою не лише яскраві книги, а й цілий світ крилатих див.

Природнича зустріч «Птахи України» розкрила перед дітлахами барвисте небо нашої Батьківщини. Маленькі слухачі із захопленням поринали в історії про сміливих лелек, співучих солов’їв, мудрих сов і прудких синичок. Вони уважно розглядали сторінки книг, де птахи ніби оживали, слухали чарівний спів різних пернатих і намагалися впізнати, хто ж це так дзвінко щебече.

А скільки радості було, коли загадки розкривали свої таємниці! Кожна правильна відповідь злітала вгору, мов легке пір’їнка, і оселялася в дитячих серцях новими знаннями.

Малята дізналися, як важливо піклуватися про птахів узимку — підгодовувати їх зернятками, не давати шкідливої їжі, розвішувати годівнички та берегти природу. Бо навіть найменша добра справа може врятувати чиєсь крильце від холоду.

Ця зустріч стала ніжною ниточкою дружби між нашим бібліотечним простором та дитячим садочком — ниточкою, що поєднує книжки, знання і любов до рідної природи.

І, можливо, саме цього дня маленькі слухачі почули той особливий поклик природи, який назавжди залишиться з ними, мов тихий пташиний спів.

ЧАРІВНІ СТОРІНКИ - ГОЛОСНІ ПРИГОДИ

Впродовж тижня у нашому літературному просторі звучить дзвінкий дитячий голос, що відкриває двері у світ казок і пригод.

Тут сторінки шепочуть таємниці, слова лагідно обіймають, а кожна історія починається з маленького дива — прочитаного вголос речення.

До Всесвітнього дня читання вголос (World Read Aloud Day), який щороку відзначається у першу середу лютого (у 2026 році — 4 лютого), ми запросили дітей у простір тепла і довіри на бібліотерапевтичні читання вголос «Чарівні сторінки — голосні пригоди».

Читання вголос — це не просто знайомство з книжкою. Це жива розмова, емоційний зв’язок, розвиток мовлення й грамотності, а ще спосіб підтримати, заспокоїти, надихнути. Тут казки допомагають мріяти, голос додає впевненості, а книга стає другом.

Нехай протягом цього тижня

чарівні сторінки звучать, дитячі голоси наповнюють простір радістю, а кожна прочитана історія перетворюється

на добру й голосну пригоду!

КНИГИ ВІД ПИСЬМЕННИЦЬКОЇ АКАДЕМІЇ "РИБА"

Книги з’являються і наповнюють простір сенсами, голосами, присутністю. Вони змінюють тишу, роблять її уважною, і поступово стають частиною нашого щоденного життя. Саме так до нас прийшли книги від «Риба» — академії письменницької та сценарної майстерності, заснованої у 2016 році, — як теплий і дуже точний дотик до сучасної української літератури.

«Риба» — це простір, у якому навчають написанню художньої прози, сценаріїв, копірайтингу та готують авторів до видання власних книжок. Академія співпрацює з відомими українськими та британськими письменниками й видавцями, формуючи активну, чутливу до тексту спільноту. Серед викладачів і менторів: Любко Дереш, Анна Демідова, Дарія Лозовик, Олександр Красовицький, Ірина Говоруха, Олена Сухобрус, Андрій Малицький, Анна Галицька, Володимир Єшкілєв, Helen Cross, R.M. Francis, Dr. Anthony Howe, Dr. Philippa Holloway, William Gallagher, Prof. Gregory Leadbetter, Helen Kara та інші. Письменницька академія «Риба» є інституційною частиною Європейської асоціації програм креативного письменства і послідовно підтримує своїх студентів на шляху до професійного письменництва та літературної кар’єри.

Ці знання народжуються з досвіду, відповідальності перед текстом і справжнього діалогу з читачем.

Серед подарованих нам книг — збірка короткої прози «Крамничка різдвяних історій», створена сучасними українськими письменниками-дебютантами, які навчалися за річною письменницькою програмою академії «Риба». Ментор і наставник авторів — письменник Любко Дереш. До збірки увійшли тексти випускників україно-британського річного письменницького факультету академії, які разом із понад сорока викладачами з України, Великої Британії та США досліджували художній текст у всіх його вимірах — крізь історію та філософію літератури, критику й соціальний вплив, а також через уважне опанування літературних технік, жанрових і стильових прийомів. Це голоси нової хвилі української літератури — сміливі, самобутні, впевнені у своєму праві звучати. Їхня коротка проза — пронизлива й іронічна, щемка, сповнена ніжності та сили, краси й любові.

Ще одна книга — збірка «За межами себе». У ній зібрані історії про миті, коли залишатися на місці вже неможливо, коли внутрішній рух сильніший за страх і єдиний шлях — це зробити крок уперед, за власні межі.

Сьогодні ці книги у нашому літературному просторі вже знайшли своїх поціновувачів. Вони читаються уважно й неквапно, з паузами, до яких хочеться повертатися, ніби до знайомих голосів. І в цьому найкраще підтвердження того, що шлях, який проходять автори разом з академією «Риба», має глибокий сенс.

Ми щиро дякуємо авторам, викладачам і менторам академії за довіру, за простір підтримки й сміливості, де автори-початківці можуть повірити в себе, зробити перші такі важливі кроки та знайти свого читача. Бажаємо цим книгам довгого життя, нових зустрічей і вдячних сердець. Нехай вони й далі наповнюють простір словом, присутністю і любов’ю.

«БЕРЕГИ ЗАКОХАНИХ» —БЕРЕГИ, ЯКІ З'ЄДНУЮТЬ СЕРЦЯ, ЧАС І ТИШУ

Дорогі друзі, маємо світлу новину.

Виставку «Береги закоханих» Дмитро Коваль продовжено
 до кінця січня 2026 року.

Цей виставковий проєкт уже має власну історію та шлях: за «Береги закоханих» Дмитро Коваль відзначений Міжнародною мистецькою премією імені Архипа Куїнджі, а частина робіт серії сьогодні представлена у місті Барбізон поблизу Парижа — місці, яке вважають колискою імпресіонізму. І це не випадково: стилістика живопису митця загалом тяжіє саме до імпресіоністичного бачення — світлого, чуттєвого, емоційного.

Після завершення експозиції у нашому виставковому просторі мистецький проєкт «Береги закоханих» буде представлений в інших містах України.

Дмитро Коваль — відомий український художник і живописець, засновник творчої студії «Майстерня життя», педагог, чия творчість сформована на перетині академічної школи та глибоко особистого, емоційного бачення світу. Його роботи представлені на численних персональних і групових, всеукраїнських та міжнародних виставках, у галерейних і музейних зібраннях.

Він є членом Національної спілки художників України, завідувачем циклової комісії «Живопису та образотворчих дисциплін» у ВСП «ФКМД КНУТД», лауреатом багатьох українських і міжнародних премій, організатором виставкових проєктів і конкурсів для молодих митців. Та за всіма регаліями для нього незмінно важливе головне — істина і правда, які він називає основою своєї творчості.

«Береги закоханих» — проєкт імпресіоністичний, романтичний, ніжний і водночас щемкий. Його живопис народжується з внутрішньої потреби говорити мовою кольору про те, що не завжди піддається словам. У важкий час пейзаж у роботах Дмитра Коваля постає як форма мовчання — простір зупинки, зосередження й глибокої внутрішньої рефлексії.

Образ берегів тут не є географією — це внутрішній ландшафт, символічна межа, що проходить крізь людину. Береги втілюють досвід роз’єднаності, принесений війною: між людьми, між домом і дорогою, між «до» і «після». І водночас це образи притягання, адже берег можливий лише у співвіднесенні з іншим берегом — так само як любов існує лише у присутності іншого.

Береги не завжди розділяють. Іноді вони з’єднують — серця, час і тишу. Запрошуємо відвідати ці береги і знайти свій. Вони чекають...

ПРОЄКТ "БЕРЕГИ ЗАКОХАНИХ" ДМИТРА КОВАЛЯ НА КАНАЛІ I-UA.TV

«Береги закоханих» Дмитра Коваля – тиха розмова про любов і світло, про потужний виставковий проєкт, що почався з нашої бібліотеки та… слово самого митця  

https://i-ua.tv/culture/94016-tvorchi-berehy-dmytra-kovalia

ВІДЧУЙ СИМОНЕНКА: КОЛАЖІ ДУМОК І СЛІВ

8 січня українці відзначають День народження Василя Андрійовича Симоненка — видатного поета, журналіста, шістдесятника, чий голос став символом правди, свободи та людської гідності.

Василь Симоненко був не лише митцем, а й голосом нації, що кликав до боротьби за історичну пам’ять, культуру, мову та справедливість. Його земне життя передчасно обірвалося, але життя Поета триває — у слові, у піснях, у сучасній літературі, у мистецтві та в серцях українців.

Цьогоріч віршами поета заговорило навіть вікно нашої бібліотеки.

У межах задумки «Вікно з сенсом» воно наповнилося чарівною мовою поезії Василя Симоненка: рядки його зимового вірша були вирізані вручну турботливими бібліотекарями й оселилися на шибках, перетворивши звичайний простір на живу сторінку літератури.

Цитата на зимовому вікні привертає увагу перехожих, зупиняє погляд, стає улюбленим сюжетом для фотографій. Це не просто прикраса — це теплий шепіт поезії, який огортає кожного, хто проходить повз, і нагадує: слово здатне жити навіть поза сторінками книжок.

Також з нагоди Дня народження патрона нашої бібліотеки — Василя Андрійовича Симоненка нами представлено книжкову виставку

«Відчуй Симоненка: колажі думок і слів».

На ній можна ознайомитися з творчою спадщиною поета, його біографією, пророчими висловами та громадянською позицією як невід’ємною частиною дисидентського руху України 1960–1970-х років.

Особливе місце у виставці займає книга сучасної письменниці Ірини Власенко «Симон» — художньо-біографічний твір, що відкриває Василя Симоненка не лише як поета-пророка, а й як живу, глибоку, чутливу людину.

Прислухаймося до голосу Василя Симоненка і сьогодні. Читаймо й перечитуймо його твори, щоб учитися на власних помилках і не повторювати їх знову. І за будь-яких обставин тримаймося його настанови:

«Я хочу бути правді вічним другом

І ворогом одвічним злу!»

Василю, нехай славиться на віки ім’я твоє!

А ми й надалі будемо шанувати та примножувати славу нашої землі.

СВІТЛО СЕРЦЯ І ПОЛОТНА

20 грудня у нашому мистецькому просторі відбулось відкриття виставки Дмитро Коваль
«Береги закоханих» — подія тиха, камерна, майже шепітна та дуже глибока за відчуттям.

Ця виставка народилася з внутрішньої потреби говорити мовою живопису про те, що не завжди піддається словам. У час війни, коли особисте й колективне переживаються одночасно, пейзаж у творчості Дмитра Коваля стає формою тиші, простором зупинки й глибокої рефлексії. Це не втеча від реальності, а спосіб зберегти людське — почуття, пам’ять, здатність любити.

 

Образ берегів у цій серії — не буквальний пейзаж, а внутрішній ландшафт, символічна межа, що існує в людині. Береги тут — як стани свідомості, як точки опори, коли звичні координати зсуваються. Вони нагадують про розділеність — між людьми, між домом і дорогою, між «до» і «після». І водночас – про тяжіння, адже берег існує лише у співвідношенні з іншим берегом, так само як любов — у присутності іншого.

У цій напрузі між відстанню і близькістю художник знаходить мову для розмови про почуття, що не зникають навіть у найтемніші часи. Кохання тут — не сюжет і не декорація, а внутрішній стан, що тримає людину на поверхні. Світло в картинах Дмитра Коваля стає знаком присутності — коханої людини, дому, того мирного й цілісного, що живе в пам’яті й надії.

Дмитро Коваль — відомий український художник, живописець і педагог, чия творчість посідає помітне місце в сучасному мистецькому просторі України. Його мистецька практика сформована на перетині академічної школи та глибоко особистого, емоційного бачення світу. За свій внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва митець отримав широке визнання: його роботи представлені на численних персональних і групових, всеукраїнських та міжнародних виставках, у галерейних і музейних зібраннях.

Він є членом Національної спілки художників України, завідувачем циклової комісії «Живопису та образотворчих дисциплін» у ВСП «ФКМД КНУТД», лауреатом численних українських і міжнародних премій, організатором багатьох виставкових проєктів і конкурсів для молодих митців. Проте за всіма регаліями для митця незмінно важливо головне — істина і правда, про які він говорить як про основу своєї творчості.

Особливого звучання виставка набуває саме в бібліотеці імені Василя Симоненка. Тут живопис вступає в тонкий діалог із поезією — так само стриманою, чесною, зосередженою на внутрішньому. Як і у віршах Симоненка, тут важливе не гучне проголошення, а інтонація, уважність до людського переживання, здатність побачити цілий світ у крихкому жесті.

«Світ який — мереживо казкове!..

Світ який — ні краю ні кінця!

Зорі й трави, мрево світанкове,

Магія коханого лиця…»— писав Василь Симоненко.

І ці слова ніби продовжуються в живописі Дмитра Коваля — у світлі, фактурі, напівтонах, у відчутті казковості, що народжується з тиші.

Цього вечора бібліотека була без електричного світла — планове вимкнення ніби спеціально запросило тишу й напівтемряву стати частиною цієї зустрічі. Але саме ця відсутність зовнішнього світла підсвітила картини по-іншому: гірляндами, відблисками, напівтінями. Простір став майже казковим, а живопис — ще більш інтимним, ніби створеним для цього сутінкового стану, коли бачиш не очима, а серцем.

У бібліотечному просторі роботи Дмитра Коваля сприймаються майже як поезія— із паузами, внутрішніми наголосами, можливістю зупинитися. Недарма сам художник говорить: «Головне в моїй творчості — це істина і правда». Ця щирість відчутна в кожному полотні.

«Береги закоханих» утверджують живопис як акт любові до життя — тихий, уважний і необхідний. Як поезія, що не кричить, але залишається з тобою надовго.

Виставка триватиме до 14 січня 2026 року. Тож завітайте до нашого простору тихої, але глибокої розмови — про любов, що витримує, і внутрішню стійкість, яка не зраджує.

Щиро дякуємо Дмитру Ковалю за береги, між якими хочеться зупинитися й залишитися.