СПРОБУЙ СЕБЕ У РОЛІ БІБЛІОТЕКАРЯ

29 вересня наш книжковий дім наповнився чарівним шепотом сторінок. Здавалось, самі книги кликали у подорож таємничими світами. У цей день у нашому просторі ожила акція «Спробуй себе у ролі бібліотекаря» під назвою «Бібліотекар на годину».

Кажуть, бібліотека — це не просто дім для книжок, а справжнє королівство історій. І ось юні відвідувачі, мов сміливі герої казки, на годину стали хранителями цього царства мудрості.

Вони обслуговували інших читачів, ніби добрі помічники книжкових фей, допомагаючи кожному знайти саме ту історію, що відкриє двері у світ мрій.

Дбайливо працювали з книжковим фондом: перевіряли розстановку книг, мов впорядковували зоряні сузір’я на небі знань.

Долучалися до створення книжкових виставок, немов майстри казкових декорацій, щоб кожна обкладинка засяяла новим промінням.

І, звісно, спілкувалися з іншими мандрівниками-читачами, ділилися враженнями та відкривали для себе нові літературні перлини.

А для всіх, хто прагне ще більшої пригоди, у нашому просторі вирушив у плавання літературний круїз-виставка «Бібліотек@ – вікно у світ» — мов казковий корабель, що веде крізь океан сторінок у незвідані краї.

Напередодні Всеукраїнського дня бібліотек ми ще раз переконалися: бібліотекар — це справжній чарівник, який відкриває двері до незліченних світів. І, можливо, хтось із юних «бібліотекарів на годину» вже відчув у серці покликання та одного дня повернеться сюди не на годину, а назавжди.

Бібліотека — це жива казка, що завжди чекає на тих, хто готовий слухати її серце.

ЗУСТРІЧ КНИЖКОВОГО КЛУБУ

Книжковий клуб — це завжди більше, ніж просто читання: це живий простір діалогу, нових сенсів і сміливих запитань та відповідей.

20 вересня наш літературний простір наповнився теплом і жвавими дискусіями. Зустріч клубу, організованого Рухом Єдині в межах проєкту психологічної та освітньої підтримки під час переходу на українську мову, перетворилася на справжні моменти відкриттів і взаємного натхнення.

Ми обговорювали роман Ребекки Кван «Жовтолика» — книжку, що змушує замислитися над етикою, славою та ціною чужого голосу. Це ідеальний твір для тих, хто шукає не просто розв’язку сюжету, а відповідь на питання: як далеко може зайти людина у у прагненні визнання?

У центрі історії — дві випускниці Єлю, дві мрії, але лише одна вершина слави. Коли успішна письменниця Атена раптово помирає, її подруга отримує шанс прожити інше життя — та чи зможе вона витримати тягар чужого голосу і що станеться, коли минуле почне стукати в двері? Саме про ці моральні дилеми з захопленням пишуть The Guardian та The Washington Post , називаючи роман напруженим і глибоким.

У тісному колі ми ділилися враженнями, сперечалися й шукали власні відповіді на непрості питання книги. Разом завжди цікавіше: відкривати нові смисли, відчувати єдність і зростати в українському мовному просторі. У цьому і полягає сила нашого книжкового клубу — надихати на розмови і спільне відкриття літератури.

До Міжнародного дня миру

 Міжнародний день миру для України — не просто дата в календарі. Цей день є символом аспірацій та сподівань людства на мирне і справедливе існування в усьому світі. Коли світ закликає до тиші, ми знаємо справжню ціну цього слова. Мир — це право жити і творити без страху, чути сміх дітей, а не сирени.

19 вересня до Міжнародного дня миру, який відзначається світом 21 вересня, у нашому творчому просторі відбувся майстер-клас з оригамі для дітей «Голубе миру, лети в небеса!» та відкрилася книжкова виставка «І буде мир в моїй країні!», на якій зібрані сучасні українські та світові видання:

-книги про історію та незалежність України;

-твори для дітей і підлітків про мрію, перемогу, людяність і силу добра;

-поезії та художні історії, що вчать берегти найцінніше — життя.

Сьогодні ці книги звучать особливо сильно: коли нас намагаються зламати і позбавити майбутнього, ми виборюємо право жити і мати мир на своїй землі.

 Справжню атмосферу чарівності створили наші неймовірні бібліофеї, які з любов’ю допомагали дітям на творчій зустрічі майструвати паперових птахів.

Діти з натхненням складали білих голубів — загальновизнаних символів миру, ніби довіряючи їм своє найзаповітніше бажання: щоб небо України стало чистим і безпечним. Дитячі світлі очі і щирі усмішки — наша найбільша надія та сенс боротьби.

І нехай кожен паперовий голуб, створений дитячими руками, стане маленьким посланцем нашої спільної мрії: Перемоги Україні і щоб над нашою державою знову запанувало мирне небо.

"КОЛИ ЗНИКАЮТЬ ФАРБИ..."

 

«Нездоланні, незламні, єдині —

ми народ, що постане з руїн.

Ми нескорені, ми — Україна,

З нами сила усіх поколінь».

Ольга Киця.

16 вересня, у нашому просторі відбувся особливий мистецько-літературний захід «Коли зникають фарби», приурочений до Міжнародного дня миру та в рамках персональної виставки картин Володимир Ребров, що нині експонується у бібліотеці.

Захід об’єднав учнів Ліцей 33 міста Києва та дорослих гостей — різні покоління, яких поєднує спільне буття, пам’ять і віра в перемогу.

У тиші і щирості цієї зустрічі ВОЛОДИМИР РЕБРОВ поділився історіями своїх картин і власним шляхом митця, а ОЛЬГА КИЦЯ прочитала кілька своїх віршів, які увійшли до книги «Нескорені. Шляхами поколінь» та альбомів «Війна очима українського художника», які видав Володимир Ребров.

На заході слово і малюнок обʼєднались, щоб говорити за всіх нас.

Нагадуємо:

Володимир Ребров — київський художник, який до війни працював у сфері дизайну та декору. З початком повномасштабного вторгнення він узяв до рук олівець і почав творити — так народилися роботи, що стали його емоційною реакцією на події.

Сьогодні у творчому доробку митця понад 500 робіт, виконаних простим олівцем із жовто-блакитними акцентами.

Його творчість уже стала знаковою:

— малюнки поширюються Україною та світом;

— зображення з’являються на шевронах підрозділів ЗСУ;

— письменники та поети видають книги, використовуючи його графіку для оформлення;

— роботи прикрашають афіші Київської опери.

Він є автором тритомника «Книга. Війна очима українського художника», де зібрані малюнки від початку повномасштабного вторгнення.

Його графіка в чорних тонах із жовто-блакитними акцентами — це мистецтво, що передає біль війни і водночас нагадує про цінність миру та життя.

Ольга Киця — поетеса, авторка трилогії «Нескорені», членкиня ГО «Поетична родина» та КМОВТ «Просвіта». Це поетеса, яка не просто пише про війну — вона тримає її на долонях. Її голос — не декламація, а присутність. Не пафос, а дотик.

 

Також на заході були присутні представники Музею Фонд Ріната Ахметова «Голоси мирних» — проєкту світового масштабу та архіву особистих історій про війну в Україні від її очевидців.

Мета музею — зберегти достовірні свідчення життя мирних українців у воєнних умовах, дати голос тим, чиї історії — це правда, розказана з перших уст, і стати проєктом, що допомагає пережити травму війни, повертаючи віру в сили людини.

Представники музею записали інтерв’ю з колективом бібліотеки та бажаючими дорослими відвідувачами, щоб і ці свідчення увійшли до національної пам’яті.

Дякуємо Володимиру Реброву та Ользі Киці за глибокі слова і чесне мистецтво, а всім учасникам — за теплу присутність.

Ми віримо: навіть тоді, коли фарби зникають, світло людського серця здатне повертати кольори.

Тож ми раді бути простором, де мистецтво й поезія так щиро промовляють до сердець.

І в Міжнародний день миру це звучить особливо сильно — адже разом ми наближаємо той час, коли «фарби» знову повернуться у наше мирне життя. 

Виставка Володимира Реброва «Коли зникають фарби» 

триватиме до 4 жовтня 2025 року.

Встигніть відвідати!

ВИСТАВКА ВОЛОДИМИРА РЕБРОВА "КОЛИ ЗНИКАЮТЬ ФАРБИ" ВІДКРИЛАСЬ

 

Дорогі друзі! Нагадуємо, що до Міжнародного дня миру у нашому мистецькому просторі відкрилася виставка «Коли зникають фарби» Володимира Реброва.

Ці роботи — мов тихий крик і водночас молитва: чорні лінії несуть у собі біль війни, а жовто-блакитні акценти світяться вірою в життя, свободу і мир.

Щодня до нас приходять нові відвідувачі, і кожен знаходить у цій графіці відлуння власних почуттів.

Запрошуємо відкрити для себе простір емоцій і сили!

Виставка триває до 4 жовтня 2025 року.