«Коли слово зустрічає світло,
то здається ніби все розквітло,
Ніби світ змінився за хвилину,
І благословив кожну людину!…»
Є зустрічі, у яких мистецтво перестає бути окремим і починає звучати єдиним диханням. Саме таким став поетичний вечір Світлани Суниці у нашому просторі — серед виставки картин Наталія Ходаковська (НаХод-ка) «Світло української душі».
Світлана Суниця — поетеса, учасниця Національного рекорду України з безперервного прочитання поезії. Її слово — щире, глибоке, наповнене світлом і внутрішньою силою. У її поезії — Україна, відчуття коріння, жіноча ніжність і водночас незламність. Вона читає так, ніби проживає кожен рядок і слухачі проживають його разом із нею.
Тлом для поетичного вечора стала виставка художниці Наталії Ходаковської (НаХод-ка), що нині експонується у нашому просторі. У своїх роботах авторка поєднує емоційний реалізм, абстрактні потоки світла і енергії та символіку української культурної спадщини. Працюючи олійними фарбами, вона створює серії про жіночу силу, національну ідентичність, рух, танець і внутрішню свободу.
Наталія Ходаковська — учасниця українських і міжнародних виставок та мистецьких проєктів, авторка концепцій «Світоплин» і «Світлоплин», художниця, яка формує власну впізнавану мову живопису.
Цього вечора лунали вірші, звучали пісні, слова знаходили свої відображення у кольорах, а рядки поезії відкривали для кожного щось дуже особисте — майже як передчуття чи тихе передбачення. Особливим стало те, що частину віршів декламувала донька Світлани Суниці, додаючи вечору ще ніжнішого і більш сімейного звучання.
У якийсь момент слово і колір перестали бути різними: поезія ніби входила у картини, а картини — відповідали рядками. Голос знаходив свій відтінок, колір — своє звучання.
Гості вечора стали його серцем. Подія обʼєднала тих, хто відчуває слово і світло, зупиняється на паузі між рядками та кольорами. Серед них були і знайомі відомі обличчя мистецького кола, й ті, хто прийшов сюди вперше, щоб відчути це світло.
Так, слово знаходить свій відтінок.
Колір своє звучання. І простір наповнюється тим станом, коли все розквітає всередині.
Саме таким був цей вечір.
І саме таким світлом він продовжує жити у наших серцях
Немає коментарів:
Дописати коментар