Іноді достатньо однієї книги, щоб змінити думку. Однієї мелодії, щоб повернути спогади. І однієї щирої розмови, щоб по-новому відчути життя.
Саме таким став творчий вечір «Про книжки, життя та музику» з українським письменником, поетом, науковцем, музикантом, учасником народного камерного хору «Moravski» — Олександр Козинець, що відбувся 8 липня у нашому літературно-мистецькому просторі.
Попри день, що раз по раз переривали повітряні тривоги, у бібліотеці народилася особлива атмосфера: камерна, щира, довірлива. Здавалося, ніби сам час на мить сповільнився, щоб уважніше вслухатися у слово.
А слово цього вечора було глибоким...
Олександр Козинець — автор поетичних і прозових книг, серед яких «Фрактали», «Усі вже знають», «Галерея одкровень», «UNIVERSUM», «Полотна роду», «Світло мого Різдва», «Стежки босоніж» та інших. Він не лише пише книги, а й створює простір для народження нових голосів: організував літературно-мистецькі проєкти «Щоденник», «Щоденник. Re: make», «ПРОдайте їсти», публікується в провідних українських літературних журналах і збірниках.
Його поезія живе не лише на сторінках книжок. Вірш «Я так довго мовчав» став частиною вистави «Невтишимі» Малий театр (режисерська постановка Дмитро Весельський, 2019), відкривши слову ще один простір — театральної сцени.
Під час зустрічі ми говорили про літературу і про життя. Про книги, що народжуються не з вигаданих сюжетів, а з уважного спостереження за людиною. Про виклики, іронію та самоіронію, про пам’ять, стосунки, духовність, відповідальність слова. І щораз відчувалося: найважливіші книги не закінчуються на останній сторінці. Вони продовжуються в думках, спогадах і внутрішніх змінах людини.
Говорили й про музику. Про народний камерний хор «Moravski», у якому співає автор. Хор гідно представляє Україну на світових сценах, відкриваючи слухачам красу української хорової традиції, що є не лише мистецтвом, а й мовою культурної дипломатії. Адже хор — це завжди більше, ніж сума голосів. Десятки голосів не змагаються між собою, а вчаться звучати разом. Можливо, саме в цьому прихована одна з найважливіших метафор життя: кожен має свій голос, але справжня гармонія народжується тоді, коли ми чуємо одне одного.
«Пишу для тих, кому важлива глибина», — сказав Олександр Козинець.
І, здається, саме ці слова найточніше пояснюють усе почуте цього вечора.
Дякуємо авторові за розмову, у якій книжки стали розповіддю про життя, музика — його тихим відлунням, а слово ще раз нагадало, що навіть у тривожні часи саме культура допомагає людині не втратити себе…
Немає коментарів:
Дописати коментар