МИСТЕЦТВО СВІТЛА І ГЛИБИНИ УКРАЇНСЬКОЇ ДУШІ

Іноді картини тихо збирають навколо себе людей.

Тих, хто вміє дивитися довше, відчувати глибше, слухати світло.

Друзі, нагадуємо, що у нашому мистецькому просторі триває виставка Наталія Ходаковська Наталії Ходаковської (НаХод-ка) «Світло української душі» — і щодня вона знаходить своїх глядачів. Хтось зупиняється на кілька хвилин, хтось — на довгу розмову з полотнами, у яких кольори живуть своїм ритмом.

Це колоритні, емоційні роботи, де світло проростає крізь фарби, де оживають символи, рух і жіноча енергія, а Україна звучить через барви й образи.

А вже 18 березня о 16:00 простір виставки наповниться ще однією мовою мистецтва — поезією. Тут відбудеться поетичний вечір Світлани Суниці, де слово зустрінеться з живописом, а поезія зазвучить на тлі картин.

Можливо, саме цього вечора кольори зазвучать інакше, а слова знайдуть у них своє відлуння.

Приходьте відчути цю зустріч — там, де світло, мистецтво і душа говорять однією мовою.

"КОЛИ РОЗКВІТАЄ ВДЯЧНІСТЬ..."

Весняний день 14 березня у Голосіївському районі був наповнений особливими сенсами. День українського добровольця зібрав разом ветеранів, військових, інструкторів з національного спротиву, представників культури і громадськості та мешканців району. Простір події перетворився на живу мапу патріотизму: діяли локації з національного спротиву, просвітницькі, творчі та інтерактивні зони для дітей, місця зустрічей, розмов і спільних сімейних взаємодій. Тут говорили про силу, єдність, пам’ять і вдячність — щиро і з шаною.

Серед живого руху людей, голосів і дитячих посмішок свої творчі локації представили бібліотеки ЦБС Голосіївського району міста Києва. Серед них — і тепла творча локація нашої Бібліотека імені Василя Симоненка з майстер-класом «Коли розквітає вдячність…».

Протягом усього майстер-класу навколо панував справжній творчий вир: десятки дітей, усмішки, захоплені очі, квіти в патріотичних кольорах, що з’являлися одна за одною. Здавалося, ніби вдячність справді має здатність розквітати — у дитячих руках, у щирих поглядах, у бажанні сказати «дякую» тим, хто став на захист країни.

Хтось зосереджено складав свою квітку, хтось із гордістю показував її друзям, а хтось тихо запитував: «А це можна подарувати добровольцю?». І в цих простих дитячих словах було стільки світла й щирості, що кожна створена квітка ставала маленьким символом вдячності.

Так назва нашого майстер-класу цього дня ожила по-справжньому.

Бо вдячність, як весна, завжди знаходить спосіб розквітнути.

Для колективу нашої бібліотеки проведений майстер-клас став особливо теплим моментом дня. Радість дітей, їхня щирість, бажання творити і дякувати — усе це наповнювало серце світлом. Ми творили разом із дітьми та щиро раділи кожній посмішці, кожній квітці, у якій жила маленька, але така важлива подяка.

Нехай вдячність завжди знаходить дорогу до сердець.

Нехай у нашій країні розквітає добро, пам’ять і повага до тих, хто став на її захист.

А дитячі усмішки — завжди нагадують нам, заради чого ми тримаємось, боремось і віримо в Україну!

ВЕЛИКОДНІ ПИСАНКИ ДЛЯ НАШИХ ВОЇНІВ

Напередодні Дня українського добровольця у нашому просторі відбулось особливе, дуже тепле і щире дійство. У рамках щорічної благодійної акції «Паска для захисника» учні Ліцей 33 міста Києва зібралися разом, щоб створити маленькі символи великої віри — великодні писанки для наших воїнів.

Дитячі руки обережно виводили візерунки, а разом із фарбами на писанках народжувалися щирі побажання миру, сили, Божого захисту і скорішої Перемоги. У кожній роботі — тепло дитячого серця, вдячність і любов до тих, хто щодня тримає небо над Україною.

Цей майстер-клас став значно більшим, ніж просто творчим заняттям. Він об’єднав дітей навколо важливої справи — підтримати наших захисників, відчути себе частиною великої родини, що вірить, молиться і чекає. Саме з таких маленьких кроків народжується велика любов до Батьківщини, повага до її героїв, милосердя і людяність.

Створені дітьми писанки напередодні світлого Великодня вирушать до наших воїнів разом із солодощами та святковими передачами, як символ дитячої турботи, вдячності та незламної віри у Перемогу України.

На завершення зустрічі діти отримали солодкі дарунки від ІНСТИТУТУ З ХОРВАТІЇ — пана Горбана. Ці солодощі стали радісним сюрпризом і ще одним проявом щирої підтримки та міжнародної солідарності.

Захід організувала та провела ЛЮДМИЛА ОНОФРИЄСЕ — засновниця та керівниця БО БТ «Інститут жіночої народної дипломатії», керівниця БО БТ захисту жінок та дітей «Шішіралей», представниця Апарату Верховної Ради України.

Ми щиро дякуємо Людмилі Онофриєсе за цю щиру і важливу подію, а також партнерам заходу за солодкі подарунки для дітей і підтримку благодійної ініціативи.

Бо інколи одна маленька писанка може сказати більше, ніж тисячі слів. Вона несе на фронт найголовніше — тепло дитячих сердець і віру, що Україна обов’язково переможе.

СИЛА СЛОВА: "СОНЕТИ ПЕРЕМОГИ" ОЛЕНИ О'ЛІР

12 березня, до Всесвітнього дня поезії, у нашому літературно-мистецькому просторі відбувся поетичний вечір «Сонети Перемоги» з Олена О'Лір.

Олена О’Лір — українська поетеса, перекладачка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук, лауреатка премії імені Максима Рильського, авторка численних статей про поетів української діаспори.

Її «Сонети перемоги» — це слово, народжене у часі випробувань, голос віри, що проростає крізь біль. Це поезія війни і надії на Перемогу, одкровення серця і прочанські візії, щирі присвяти друзям і вчителям, мотиви з перекладацьких стежок, що ведуть крізь культури й епохи до світла.

Для поетеси було особливо важливо вперше публічно прочитати цикл «Сонети Перемоги» у повному обсязі. Також прозвучали вірші, написані останніми роками, зокрема присвячені Микола Зерову, Юрію Клену та Ігореві Качуровському.

Олена чуттєво читала власні поезії. Емоційно декламував вірші і визнаний майстер художнього слова, заслужений артист України — Борис Лобода.

На заході також прозвучали у відеозаписі пісні на слова Олени О’Лір у виконанні Люцини Хворост та Mykola Volovyk.

Привітати поетесу прийшли відомі українські митці і друзі: Максим Рильський, Тарас Марусик, Ольга Башкирова, Андрій Шадюк, Володимир Царенко та Олександр Сопронюк.

Цього вечора поезія звучала особливо щиро і проникливо. І серед рядків, які торкнулися серця кожного, були такі:

«І кожен з нас поранений війною,

І кожне серце — власне поле бою,

І битись до кінця належить нам.

І, може, через те, що ми ще й досі

На цьому лезі балансуєм босі, —

І досі ще стоїть Небесний Храм…»

«Сонети Перемоги» — це більше, ніж поезія про війну. Це тихий діалог людини з часом, із власною вірою, з історією, яка твориться просто зараз. У цих рядках біль і гідність, молитва і надія, пам’ять і незламність.

Тож нехай поезія і надалі підтримує наші серця, дарує силу, віру і світло.

І нехай кожне слово, народжене в такі вечори, наближає той день, коли над Україною запанує мир і довгоочікувана Перемога. Бо там, де народжується справжня поезія — вже починається Перемога. 

Щиро дякуємо партнеру бібліотеки ГО Ранганатха — за організацію та підтримку цієї події, за спільне прагнення творити простір слова, де поезія допомагає вистояти і не втратити світла.