4 жовтня у нашому просторі відбулась зустріч із поетесою, волонтеркою, громадською діячкою — Віолетою Кравченко (літературний псевдонім Nezlamna Vi) на зворушливому літературному вечорі «Обійму вас своїми віршами!
Віолета — авторка десяти поетичних збірок і співавторка понад двадцяти альманахів сучасної літератури,
лауреатка й переможниця Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів, членкиня ГО «Поетична родина», волонтерка, жінка великого серця. Її поезії друкують у газетах, звучать на радіо та телебаченні,
а в інтернеті її читають понад 14 000 прихильників.
Про неї розповідали у програмі «Сніданок з 1+1», на радіо Борисполя та Луцька, а відео на її вірш про Миколаїв створили актори «Дизель Шоу». Писали про Віолету й в Інформагентство АрміяInform та у газеті «Вісті».
Її книги розлітаються світом — до Америки, Канади, Італії, Австралії, Швейцарії, Польщі, Німеччини, Португалії, як вісники незламності, свободи й любові.
Цей вечір став для нас справжнім святом живого слова.
У затишному колі лунали вірші про кохання і розлуку, рідну землю і материнську мову, біль війни і велику віру в Перемогу.
Кожен рядок звучав щиро, від серця. Так може писати лише та людина, яка проходить крізь випробування, але зберігає у собі любов до життя.
«Я є свідком війни», — ніби постріл цей
вислів лунає.
«Двадцять перше століття. Європа.
І ріками кров…»
Поезія Віолети — це голос часу,
це пам’ять про тих, хто бореться і любить, це молитва, яку несе у світ жінка, що сама пережила бурю, але не втратила світла.
Слухаючи її, глядачі то посміхалися, то витирали сльози, бо в кожному слові — Україна, у кожній паузі — обійми.
Наприкінці вечора, коли в будівлі вимкнули електрику через планові відключення, які сьогодні стали буденністю війни — у залі запанувала особлива атмосфера.
Бо жоден промінь душевного тепла не згас. Світились серця і поетеси, і слухачів.
Це була мить єднання, коли слово стало сяйвом, а темрява лише підкреслила, як багато світла може бути в людині.
Віолета Кравченко подарувала нашій бібліотеці свої книги —про війну, кохання, Україну, залишивши по собі не лише слова, а й частинку серця.
Дякуємо пані Віолеті за щирість, тепло і справжність.
До нових зустрічей у колі поезії,
де слово — це завжди обійми.
«Торуй цей шлях! Будь сильна — не відчамем,
Не глиною — гранітом залишись!
Коли ще маєш що сказати — поспіши!
Господь, кому віддати дар цей, знає.
Пиши! Повір, народ тебе читає!»
Віолета Кравченко
Немає коментарів:
Дописати коментар