Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Ми пам’ятаємо тих, хто не дожив до світанку, тих, чиє життя забрала несправедлива система, і тих, хто в умовах страху та голоду залишався людиною.
У цей пам’ятний день у нашому літературному просторі відбулась зустріч книжкового клубу, організованого рухом «Єдині».
Захід модерувала Аліна — філологиня за освітою, справжня поціновувачка слова, яка вміє розпалити думки й почуття, допомагаючи нам читати не лише очима, а і серцем. Завдяки її професіоналізму зустрічі стають насиченими, щирими та теплими, де можна задуматись, відчути і разом проживати кожну історію.
Ми обговорювали роман Тані П’янкової «Вік червоних мурах» — історію про страх, біль і страждання, але водночас про силу людяності. Це книга про вибір залишатися людиною, коли світ навколо прагне тебе зламати, і про те, що пам’ять — наш найдорожчий оберіг.
Сьогодні ми пам’ятаємо. Сьогодні ми тримаємо в серці тих, хто не зміг вижити, і тих, хто вижив, несучи біль у тиші…
«Ми не сіль цієї землі.
Ми - її гіркий хліб, зневажений та знову відроджений з останньої крихти любові...
Памʼяті кожної зернини - кожної людини, памʼяті ненароджених поколінь…» (Таня П’янкова).
До нових зустрічей у клубі — щоб разом читати, відчувати, берегти пам’ять і наповнювати життя сенсами.
Немає коментарів:
Дописати коментар