9 ЛИСТОПАДА - ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ КУЛЬТУРИ ТА МАЙСТРІВ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА

9 листопада — особлива дата, коли ми з гордістю і любов’ю відзначаємо Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва.Це день тих, хто береже українське слово і пісню, традицію і пам’ять, хто наповнює життя мистецтвом, світлом душі, теплом серця і вірою у красу.

Ми зустрічаємо це свято у непростий час — час, коли наша країна знову боронить своє право на життя, мову, культуру. Але навіть крізь біль і втрати ми продовжуємо творити, адже культура — це не лише свято, це саме життя.

Бібліотечний простір сьогодні — це територія сили і добра, місце зустрічі людей, де народжується довіра, спільність, психологічна підтримка.

Тут ми не лише популяризуємо книгу, а й відкриваємо простір для сучасного українського мистецтва: виставок живопису, творчих зустрічей, артподій, де кожен може доторкнутися до краси, побачити світ очима митця, відчути натхнення. Також ми є осередком, де культура оживає в різних формах — у слові, кольорі, звуці, емоції.

У нас народжується творчість: під час майстер-класів, артзанять, спільних творчих подій, що допомагають зняти напругу, відновити внутрішню рівновагу, відкрити здібності.

Приємно, коли цю щоденну працю помічають і цінують.

Отримана колективом Грамота — це не просто нагорода, а визнання нашої спільної праці, теплий знак того, що добро завжди має відгук.

Відзнаки надихають рухатись далі, творити, шукати, підтримувати. Адже, ми разом творимо те, що формує обличчя сучасної української культури.

Ми — команда. Ми — серце громади. Ми — частинка великої України, що щодня бореться і перемагає.

Гаслом нашого колективу є слова:

«І один у полі воїн, але перемогу здобуває лише команда!»

Колектив Бібліотека імені Василя Симоненка дякує ЦБС Голосіївського району міста Києва, Управління культури Голосіївської РДА – за підтримку, довіру й увагу.

Особлива вдячність Голові Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація Софії Дунаєвській — за високу оцінку нашої діяльності.

Зі Святом! Нехай культура завжди буде нашим спільним оберегом і джерелом сили!

 

"СВІТЛО З-ПІД ПОПЕЛУ" - ВИСТАВКА КАРТИН ВАЛЕРІЯ ФРАНЧУКА

 Друзі, ми з особливою радістю анонсуємо нову подію у нашому мистецькому просторі та запрошуємо вас!

З 6 листопада по 3 грудня у нас діє виставка живопису «Світло з-під попелу». Це експозиція творів відомого українського митця, живописця, графіка, скульптора, Літописця нашої держави, Народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, володаря міжнародного диплому “Художник зі світовим іменем” — Валерій Франчук.

Його твори — це поєднання краси, духовності, історії і правди, створені в унікальній техніці шпателем, у неповторній кольоровій гамі, що не має аналогів. У цій манері — ні в кого не запозичений почерк художника, його енергія, його душа.

Про стиль, голографічний ефект сприйняття та техніку виконання сперечаються і ще довго сперечатимуться мистецтвознавці, адже Валерій Франчук — новатор, майстер високого професіоналізму і надзвичайної щирості. Його творчість уже сьогодні визнана на державному рівні, шанована культурною елітою України і високо оцінена далеко за її межами.

Виставка «Світло з-під попелу» — це не просто мистецька подія. Це історія духовного світу українців, це краса рідної землі, це життя, яке народжується навіть із попелу втрат. У цих полотнах — мальовничість райських життєдайних просторів, філософські роздуми про сенс буття, відлуння сьогоднішньої війни і душа України, що вистояла, вистраждала і продовжує світитись, бо її не може знищити жоден попіл.

Про Валерія Франчука можна сказати просто і щиро: він — людина, навіки закохана в Україну.

У своїх полотнах він зізнається в любові до всього, що є живим диханням Батьківщини.

Твори Валерія Франчука зберігаються у понад 75 музеях, громадських організаціях та культурних центрах України і світу, а також у приватних колекціях. З 2014 року митець передає свої картини для благодійних аукціонів, щоб допомагати нашим воїнам і дітям, які потребують підтримки.

Його творче кредо:

«Я творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа. А, кажуть, вона вічна…»

Ми щиро вдячні художнику Валерію Франчуку за пробудження наших душ, за довіру та за можливість доторкнутися до його світу.

Нехай «Світло з-під попелу» засяє для якомога більшої кількості глядачів —

щоб кожен, хто до нас завітає, забрав із собою частинку цього світла,

а разом з ним — віру, пам’ять і любов до України.

 

КОЛИ СВІТ ПРОМОВЛЯЄ ПРО ВІЧНЕ - МИСТЕЦТВО... ГОТУЄМОСЬ ДО ВИСТАВКИ ВАЛЕРІЯ ФРАНЧУКА

 

Коли ранок починається не з кави, а з насолоди мистецтвом…

…то світ навколо набуває глибших відтінків і тишею промовляє про вічне.

У майстерні Валерія Франчука, Літописця нашої держави, Народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, володаря

Міжнародного диплому «Художник зі світовим іменем» панує особливий дух — світлий, натхненний, сповнений історії та любові до рідної землі.

Тут повітря пахне фарбами, полотном і теплом людського серця.

На стінах — ікони, що благословляють простір, навколо — величезна кількість картин, у яких оживає Україна: її поля і ріки, її квіти, її душа.

Сам Валерій Франчук — неймовірно відкритий і доброзичливий. Його щирість, гумор і простота творять атмосферу, в якій хочеться залишитися надовго. У його присутності мистецтво стає не лише образом, а станом душі.

Митець має свій особливий почерк — він творить шпателем, ніби ліпить світло і колір у кожному русі руки. Його картини — це сповідь любові до української землі, до її історії, до природи, до життя.

Ми неймовірно раді спільному творчому проєкту з видатним художником. Це — честь, натхнення й безмежна радість бути поруч із мистецтвом, яке несе світло, глибину та правду.

Ми готуємося до виставки у нашому мистецькому просторі — монтуємо, хвилюємось, надихаємось, захоплюємось…

Попереду — ще багато краси, світла і справжніх емоцій.

Слідкуйте за анонсом — ми готуємо те, що торкнеться серця.

"ОБІЙМУ ВАС СВОЇМИ ВІРШАМИ" - ПОЕТИЧНИЙ ВЕЧІР ВІОЛЕТИ КРАВЧЕНКО

4 жовтня у нашому просторі відбулась зустріч із поетесою, волонтеркою, громадською діячкою — Віолетою Кравченко (літературний псевдонім Nezlamna Vi) на зворушливому літературному вечорі «Обійму вас своїми віршами!

Віолета — авторка десяти поетичних збірок і співавторка понад двадцяти альманахів сучасної літератури,

лауреатка й переможниця Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів, членкиня ГО «Поетична родина», волонтерка, жінка великого серця. Її поезії друкують у газетах, звучать на радіо та телебаченні,

а в інтернеті її читають понад 14 000 прихильників.

Про неї розповідали у програмі «Сніданок з 1+1», на радіо Борисполя та Луцька, а відео на її вірш про Миколаїв створили актори «Дизель Шоу». Писали про Віолету й в Інформагентство АрміяInform та у газеті «Вісті».

Її книги розлітаються світом — до Америки, Канади, Італії, Австралії, Швейцарії, Польщі, Німеччини, Португалії, як вісники незламності, свободи й любові.

Цей вечір став для нас справжнім святом живого слова.

У затишному колі лунали вірші про кохання і розлуку, рідну землю і материнську мову, біль війни і велику віру в Перемогу.

Кожен рядок звучав щиро, від серця. Так може писати лише та людина, яка проходить крізь випробування, але зберігає у собі любов до життя.

«Я є свідком війни», — ніби постріл цей

вислів лунає.

«Двадцять перше століття. Європа.

І ріками кров…»

Поезія Віолети — це голос часу,

це пам’ять про тих, хто бореться і любить, це молитва, яку несе у світ жінка, що сама пережила бурю, але не втратила світла.

Слухаючи її, глядачі то посміхалися, то витирали сльози, бо в кожному слові — Україна, у кожній паузі — обійми.

Наприкінці вечора, коли в будівлі вимкнули електрику через планові відключення, які сьогодні стали буденністю війни — у залі запанувала особлива атмосфера.

Бо жоден промінь душевного тепла не згас. Світились серця і поетеси, і слухачів.

Це була мить єднання, коли слово стало сяйвом, а темрява лише підкреслила, як багато світла може бути в людині.

Віолета Кравченко подарувала нашій бібліотеці свої книги —про війну, кохання, Україну, залишивши по собі не лише слова, а й частинку серця.

Дякуємо пані Віолеті за щирість, тепло і справжність.

До нових зустрічей у колі поезії,

де слово — це завжди обійми.

«Торуй цей шлях! Будь сильна — не відчамем,

Не глиною — гранітом залишись!

Коли ще маєш що сказати — поспіши!

Господь, кому віддати дар цей, знає.

Пиши! Повір, народ тебе читає!»

Віолета Кравченко

КОЛИ ОСІНЬ ЧИТАЄ КАЗКИ...

Коли осінь тихенько торкається вікон, павучки танцюють у повітрі, а гарбузи шепочуть свої історії, у нашому літературному просторі оживають сторінки. Бо кожна книжка — це чарівний ліхтар, що світить теплом навіть у найтемнішу ніч.

Так нещодавно у нашій бібліотеці запанувала осіння магія. Ми створили чарівну віконну виставку-інсталяцію «Коли осінь читає казки», де кожен гарбуз і кожен листочок промовляє свою книжкову таємницю.

Приходьте та переконайтеся:

у нас осінь читає казки, а гарбузи світяться від захвату!

 

СЕРЦЕМ ДО МОВИ

 Вчора наш літературний простір наповнився чарівністю слова і музикою рідної мови. У День української писемності та мови, під час Тижня української мови, що триває з 27 жовтня до 2 листопада, вихованці КМКЦ “Трамплін” в рамках Національної стратегії із створення безбарʼєрного простору в Україні зібралися на зустріч «Серцем до мови», яка стала справжньою подорожжю у світ українського слова.

Разом ми відкривали дивовижний світ мови:

• слухали мудрі вислови та приказки, які зберігають душу поколінь;

• поринали у казки, де оживають герої та чарівні світи;

• співали українські пісні, що торкаються серця;

• мандрували містами України, знайомилися з письменниками, їхніми думками та мріями;

• відкривали назви кольорів, рослин, місяців, днів тижня, страв і імен — усе мелодійною українською мовою;

• знайомилися з символами нашої країни та цікавими фактами про рідне слово.

Підготовка до зустрічі була справжнім об’єднанням: вихованці та бібліотекарі разом створили атмосферу тепла, радості і любові до рідної мови.

На завершення всі дружньо заспівали «Пісню про рушник» — ніжну, лагідну, як теплий промінь сонця, що об’єднує серця.

Присутні також мали змогу познайомитись з книжковою виставкою «Мова — ДНК нації», де сторінки книжок мовою душі розкривають красу, силу і глибину культури України та її літературної спадщини. Бібліотекарі детально ознайомили гостей з експозицією, розповідаючи про видання, які висвітлюють історію української мови, літературні традиції та культурні надбання нашої країни.

У цей святковий день висловлюємо особливу вдячність соціальному педагогу центру — Наталії Паламарчук за творчу співпрацю. Ваша потужна енергія та невпинний ентузіазм роблять навчання вихованців цікавим, захоплюючим та результативним. Завдяки Вашій діяльності сьогоднішнє свято стало ще яскравішим, а любов до української мови, її багатства і краси — ще відчутнішою для кожного з учасників.

Ця зустріч нагадала нам, що мова — це не лише слова. Мова — це музика серця, нитка пам’яті, дотик до коріння, дух нації, що живе у кожному з нас

АБЕТКА УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА

До Дня української писемності та мови і в межах Тижня української мови, що проходить в Україні з 27 жовтня до 2 листопада, у нашому літературному просторі відбулася чарівна подорож до світу мови із маленькими знавцями слова, щирими, усміхненими та цікавими до всього українського — дітьми із Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №318 міста Києва.

Цього дня у подорожі на них чекала особлива гостя — «Абетка Українського Слова», яка за допомогою бібліофей розгорнула свої крила, розсипала літери, мов зорі, і кожна літера ожила:

А — як Ангел, що береже рідну мову.

Б — як Барвінок, що сплітає барви української пісні.

В — як Веселка, що з’єднує усі добрі слова в єдиний місточок.

Г — як Голуб, що несе мир і лагідність.

Д — як Диво, що народжується в дитячій уяві.

І так, літера за літерою, розквітала наша мова — мелодійна, добра, щира.

Діти разом з бібліотекарями грали у веселі мовні ігри: «Скажи лагідно», «Чарівні слова», «Хто як говорить», і кожне слово ставало пелюсткою радості.

Маленькі гості дивилися добрі мультики «Українська абетка» та «Вчимо “дякую”» і разом із героями відкривали силу ввічливості та краси української мови.

А довкола сяяла добірка наших книг «Парад абеток» — справжній бал літер, де кожна мала свій голос, колір і настрій.

Наостанок на дітей чекала ще одна приємна несподіванка — книжкові дарунки. Маленькі учасники отримали комікси «Дружба без перешкод», матеріали до яких розроблено ВБО "Ініціатива заради життя" за підтримки ПРООН у межах проєкту «Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні» та за фінансової підтримки уряду Японії. Так завершилась наша зустріч — тепла, мов мамине слово, і яскрава, мов казка. Бо українська мова — це диво, у якому живе добро, дружба і світло сердець