ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНИЙ ФЕСТИВАЛЬ COSMOBOOK У КИЄВІ

Іноді події приходять у життя так тихо й водночас так потужно, що ніби торкаються самої душі. Саме так увійшов у наші серця літературно-музичний фестиваль COSMOBOOK у ТРЦ Cosmo Multimall, створений завдяки Видавництву Саміт-Книга та інтернет-книгарні bod.com.ua.Київ того дня світився особливо, наче знав, що у його серці лунають слова, народжені у буремні часи.

Наш колектив завітав на День військової книги та пісні — і це був день, у якому відчувалася присутність сили, вдячності, нових знайомств, планів і тихої гордості за людей, що несуть український дух на своїх плечах.

Особливим акордом цього дня стала презентація книги «УКРАЇНСЬКЕ ВІЙСЬКОВЕ ЛІДЕРСТВО» авторів Victor Andrusiv та Євгена Саська.

Віктор Андрусів — політичний та громадський діяч, радник голови Міністерства внутрішніх справ України та керівника Офісу Президента, виконавчий директор Українського інституту майбутнього (2016–2020), засновник волонтерського проєкту «Добробат».

Ця книга — це не просто дослідження. Це спроба зафіксувати живу історію українського військового лідерства. Це голоси людей, які знають, що таке відповідальність і незламність. Голоси, що формують новий код мужності. Ми щиро сподіваємось зустрітися з авторами і у нашій бібліотеці, бо саме молодь найбільше потребує таких орієнтирів.

Цього вечора лунали голоси просто з фронту — з місця, де кожне слово обпалене досвідом, а кожен рядок народжений між вибухами й тишею…

Богдан Назаренко —військовослужбовець, поет, засновник проєкту «Голос бойового серця», учасник #Голоси альманаху Всеукраїнський форум військових письменників, Голова експертного комітету Громадської ради при КМДА.

 Його вірші стали не просто частиною програми, вони стали диханням вечора. Доказом того, що навіть у найтемніші часи людське серце здатне творити світло, відчувати любов і виборювати правду.

Богдан Назаренко разом з військовими поетами Артемом Лоїком

 та Олексієм Тітенком 

перформанс «ВІРШІ З ФРОНТУ» перетворили на подію, яка торкнулася кожного. Це був вечір, коли зал слухав не просто вірші — він слухав серця.

І, звичайно, окрема щира вдячність людині, завдяки якій такі події стають можливими — директору видавництва «Саміт-Книга» Івану Степуріну. Він — архітектор культурних мостів: тих, що з’єднують авторів і читачів, військових і цивільних, досвід і майбутнє. Завдяки таким людям народжуються проєкти, що мають силу підтримувати, надихати та об’єднувати.

Фестиваль COSMOBOOK залишив у серці багато тепла. І, мабуть, головне — розуміння, що українська книга сьогодні не лише про літературу. Вона про сміливість, про правду, про життя. І про тих, хто творить її навіть там, де найважче. 

ЗОРЯНЕ МИСТЕЦТВО РІВНОСТІ

28 листопада у світлому та теплому просторі КМКЦ "Трамплін" народжувалась справжня творча магія.

Для вихованців центру цей день став особливим: саме напередодні Міжнародного дня людей з інвалідністю колектив нашої бібліотеки провів майстер-клас зі створення паперової зірки — «Зоряне мистецтво рівності».

У рамках Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні ми разом творили символи світла, рівності та поваги. Кожна зроблена зірка нагадувала: сила людини у її унікальності, а цінність — у рівних можливостях для всіх.

Вихованці працювали з таким натхненням, що здавалося: у повітрі тихо сяють невидимі сузір’я. Сміх, захоплення, зосереджені обличчя й теплі слова підтримки створили атмосферу, у якій хотілося залишатися якомога довше.

«Зоряне мистецтво рівності» стало не просто творчою подією, а ніжним нагадуванням про те, що кожна людина може світитися по-своєму.

Нехай ці паперові зірки довго освітлюють серця тих, хто їх створив.

І нехай наш світ впевнено рухається до простору без бар’єрів, де можливості однаково сяють для кожного.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ ОЛЕНИ ЛАСТІВКИ МОКРЕНЧУК "АЛІСКА, ФРОНТОВА ЛИСИЧКА"

 

До Дня Збройних Сил України та в межах проєкту «Українські письменники дітям» у нашому літературному просторі відбулася тепла й по-справжньому натхненна зустріч — презентація книги «Аліска, фронтова лисичка» авторки Олена Ластівка Мокренчук.

Олена Мокренчук (позивний Ластівка) — військовослужбовиця, майор та пресофіцер Збройних Сил України, учасниця бойових дій, письменниця й журналістка, членкиня Національних спілок журналістів та письменників України. Її творчий доробок — це десятки публікацій у ЗМІ та низка важливих книжок: «Україна-мрія», «Аліска, фронтова лисичка», «Афінка з “Куби”», «Вітер з Дикого поля», а також видання серії «Герої моєї країни» — про Михайла Драпатого, Сергія Лісовенка та Андрія Соколова. Цей проєкт, започаткований військовими, покликаний зберегти літопис наших перемог, розповісти про командирів, які проявили справжнє мистецтво бою, наблизили перелом у війні та допомогли звільнити українські землі від ворога.

Пані Олена — лауреатка премії ім. Богдана Хмельницького за найкраще висвітлення військової тематики у літературі. Її відзначено понад п’ятнадцятьма нагородами, медалями та відзнаками, серед яких — нагороди від Головнокомандувача ЗСУ, Начальника Генерального штабу та Міністра оборони України.

Серед усіх творів авторки особливо зворушила нас саме повість «Аліска, фронтова лисичка» (2021). Вона написана для дорослих, дітей і підлітків — для всіх, хто хоче побачити війну крізь призму добра, любові та світла. Реальна історія відбулася навесні 2017 року на шахті Бутовка біля прифронтової Авдіївки: маленьке лисеня народилося під гуркіт війни, осиротіло через неї — і саме на передовій знайшло свою нову родину серед українських військових.

Через долю Аліски та інших чотирилапих побратимів авторка лагідно й доступно розповідає про бойові будні, про втрати та перемоги, про людяність, яка тримає небо над нами. Усі події — документальні, усі герої — реальні бійці 72 бригади. У текст майстерно вплетено фото, справжні історії та елементи казки: тварини мають свій характер, відчувають, діють, допомагають бійцям. Найгостріші моменти авторка м’яко приглушує теплими, пастельними замальовками — тому книгу можуть читати навіть наймолодші. Вона сповнена добра, гумору, тепла й справжнього героїзму.

Учні 1-го класу Ліцей 33 міста Києва слухали пані Олену з захопленням. Вони відчували себе справжніми захисниками, беручи участь у рухливих іграх та виконуючи «бойові» завдання на швидкість. Поруч із дітьми діяли й іграшкові «побратими» — маленькі, але напрочуд завзяті помічники, які з усіх сил спонукали та підтримували команду у виконанні завдань.

Пані Олена завершила зустріч особливим дарунком з автографом: передала бібліотеці книги серії «Герої моєї країни». У них — імена Михайла Драпатого, Сергія Лісовенка та Андрія Соколова, справжніх героїв України. Дякуємо за цей патріотичний скарб, що надихає й нагадує про силу нашого народу.

Історія фронтової лисички не залишила байдужим нікого. Аліска вчить бути сміливими, долати страх, берегти одне одного та любити країну, яку для нас захищають. Вона спонукає повторити разом із Христиною Панасюк слова, сповнені сили й надії: «Скажем “ні” війні!»

Любімо Україну — вона чекає на нашу вдячність, нашу турботу й нашу любов. 

БІБЛІОТЕКА РОЗВИВАЄ ЦИФРОВУ ГРАМОТНІСТЬ

24 листопада 2025 року колектив нашої бібліотеки пройшов навчання з цифрової грамотності у межах проєкту «Бібліотеки розвивають цифрову грамотність задля посилення стійкості громад та відновлення», який реалізовується ВГО Українська бібліотечна асоціація за підтримки ПРООН в Україні у межах «Проєкту підтримки Дія», що впроваджується за фінансування Швеції та у співпраці з Міністерством цифрової трансформації України.

Під час навчання ми опановували популярний безкоштовний мобільний додаток Flightradar24 — сервіс для відстеження польотів у режимі реального часу, який визнаний найкращим у більш ніж 150 країнах світу. Мільйони людей щодня користуються ним, аби отримувати точні та оперативні дані про авіаперельоти.

Додаток дозволяє:

• спостерігати за рухом літаків у режимі реального часу;

• дізнаватися, який рейс пролітає над вами, просто навівши телефон у небо;

• отримувати детальну інформацію про політ: маршрут, розклад, час затримки та прибуття.

У нинішніх умовах війни, коли наші рідні вимушено виїхали у різні куточки світу, цей застосунок набуває особливої цінності. Flightradar24 допомагає відстежити рейс і переконатися, що близька людина безпечно дісталася місця призначення. Це дає відчуття спокою, контролю і зменшує тривогу, з якою сьогодні стикається кожен українець.

Ми продовжуємо вчитися, розвиватися та передавати корисні цифрові навички нашій громаді.

І дуже сподіваємось, що зовсім скоро рейси знову приземлятимуться в рідних аеропортах Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Аеропорт Київ - Kyiv Sikorsky Airport.

Україна обов’язково переможе та відновиться — і цифрова грамотність є важливою частиною цього шляху.

#ula.org.ua

#undpukraine

#swedeninua

#mintsyfra

#diia.education

ЗУСТРІЧ КНИЖКОВОГО КЛУБУ

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Ми пам’ятаємо тих, хто не дожив до світанку, тих, чиє життя забрала несправедлива система, і тих, хто в умовах страху та голоду залишався людиною.

У цей пам’ятний день у нашому літературному просторі відбулась зустріч книжкового клубу, організованого рухом «Єдині».

Захід модерувала Аліна — філологиня за освітою, справжня поціновувачка слова, яка вміє розпалити думки й почуття, допомагаючи нам читати не лише очима, а і серцем. Завдяки її професіоналізму зустрічі стають насиченими, щирими та теплими, де можна задуматись, відчути і разом проживати кожну історію.

Ми обговорювали роман Тані П’янкової «Вік червоних мурах» — історію про страх, біль і страждання, але водночас про силу людяності. Це книга про вибір залишатися людиною, коли світ навколо прагне тебе зламати, і про те, що пам’ять — наш найдорожчий оберіг.

Сьогодні ми пам’ятаємо. Сьогодні ми тримаємо в серці тих, хто не зміг вижити, і тих, хто вижив, несучи біль у тиші…

«Ми не сіль цієї землі.

Ми - її гіркий хліб, зневажений та знову відроджений з останньої крихти любові...

Памʼяті кожної зернини - кожної людини, памʼяті ненароджених поколінь…» (Таня П’янкова).

До нових зустрічей у клубі — щоб разом читати, відчувати, берегти пам’ять і наповнювати життя сенсами.

ВОГОНЬ СКОРБОТИ НАВІКИ

Щороку в четверту суботу листопада Україна схиляє голову в скорботі, вшановуючи пам’ять мільйонів українців, убитих Голодомором 1932-1933 років і штучними голодами 1921-1923 і 1946-1947 років.

У 2025 році День пам’яті жертв Голодоморів припадає на 22 листопада.

О 16:00 традиційно запалюємо свічку пам’яті — вдома, біля пам’ятних місць, у храмах, у бібліотеках. Кожен маленький вогник — це данина нашій незгасній пам’яті, нашій скорботі та нашій вірі в майбутню неминучу Перемогу.

У нашій бібліотеці до цього важливого дня оформлено тематичну книжкову виставку «Вогонь скорботи навіки».

На ній представлені видання, які відкривають правду про Голодомор, про людські долі, вирвані з корінням, про боротьбу за життя та про незламність нашого народу. На поличці можна побачити книги-дослідження про причини й перебіг геноциду українців, спогади очевидців, художні твори, що передають трагізм епохи, а також Національну книгу пам’яті, у якій навічно закарбовано імена загиблих.

Серед цих видань особливе місце займає збірка поезій Віолети Кравченко Nezlamna Vi «Україна починається з тебе», яку авторка нещодавно подарувала нашій бібліотеці. Її проникливі рядки — це сучасний голос пам’яті, голос, що продовжує лінію правди, шани і скорботи:

«Свіча на вікні не погасне до ранку

За тих, хто колись не дожив до світанку.

За тих, хто на хліба шматочок молився

І ним, ніби скарбом, з ріднею ділився…»

Не менш вражаючим є художнє оформлення цієї збірки. Ілюстрації створив Павло Гусєв — талановитий український художник, живописець, майстер декоративно-прикладного мистецтва та стріт-арту. Його графіка додає поезіям емоційної глибини і візуальної сили.

Запрошуємо всіх відвідати нашу виставку, зупинитись на мить, відчути біль минулого, запалити свою свічку пам’яті.

Пам’ятаємо. Єднаємося. Вшановуємо.

МИСТЕЦТВО СПРАВДІ ЛІКУЄ

Після нічного обстрілу місто прокидається насторожено, та все одно знаходить у собі сили жити далі. У такі ранки особливо відчувається, як сильно душа прагне світла —

спокійного, доброго, справжнього…

Сьогодні це світло прийшло до нас у вигляді дитячих голосів та щирих очей. Учні 7 класу Ліцей 33 міста Києва завітали на виставку «Світло з-під попелу» відомого українського митця, живописця, графіка, скульптора, Літописця нашої держави, Народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, володаря міжнародного диплому "Художник зі світовим іменем" — Валерій Франчук.

Мистецтво справді лікує.

У ньому — не лише краса, а й дихання сили, тепла, пам’яті.

І особливо сьогодні відчувається правда слів Майстра, які ми нанесли на вікно бібліотеки, як оберіг:

«Я творю для того, шоб люди не забували, що в них є душа.

А, кажуть, вона вічна…» — В. Франчук

Це вікно стало нашою маленькою вітриною стійкості: воно світиться цитатою, за якою — полотна Майстра.

І ніби каже кожному, хто проходить поруч: душа тримається, навіть коли темно.

Діти дивилися на картини уважно й щиро, вголос ділилися своїми відчуттями: хто побачив у полотнах спокій, хто силу, а хтось сказав тихе: «так красиво, аж хочеться мовчати…»

І це, мабуть, найбільше свідчення того,

що мистецтво працює.

Їхні враження біля полотен поєдналися з шелестом книжкових сторінок — і це додало залу світла, тепла та особливої зосередженості.

Ми вдячні Валерію Франчуку за мистецтво, яке повертає внутрішній спокій, лікує тишу після сирен і дарує відчуття, що світло — завжди сильніше.