середа, 10 вересня 2025 р.

ВИСТАВКА ВОЛОДИМИРА РЕБРОВА "КОЛИ ЗНИКАЮТЬ ФАРБИ" ВІДКРИЛАСЬ

 

Дорогі друзі! Нагадуємо, що до Міжнародного дня миру у нашому мистецькому просторі відкрилася виставка «Коли зникають фарби» Володимира Реброва.

Ці роботи — мов тихий крик і водночас молитва: чорні лінії несуть у собі біль війни, а жовто-блакитні акценти світяться вірою в життя, свободу і мир.
Щодня до нас приходять нові відвідувачі, і кожен знаходить у цій графіці відлуння власних почуттів.


Запрошуємо відкрити для себе простір емоцій і сили!

Виставка триває до 4 жовтня 2025 року.

субота, 6 вересня 2025 р.

"КОЛИ ЗНИКАЮТЬ ФАРБИ..."

До Міжнародного дня миру, з 6 вересня по 4 жовтня, у нашому мистецькому просторі експонується виставка «Коли зникають фарби» відомого українського художника —ВОЛОДИМИРА РЕБРОВА.

Його графіка у чорних тонах із жовто-блакитними акцентами — це мистецтво, яке показує біль війни та водночас нагадує про цінність миру і життя.

Володимир Ребров — київський художник, який до війни працював у сфері дизайну та декору. З початком повномасштабного вторгнення він узяв до рук олівець і почав створювати роботи, що стали його емоційною реакцією на події. Сьогодні у творчому доробку митця більше 500 робіт, виконаних простим олівцем із жовто-блакитними деталями.

Його творчість вже стала знаковою:
— малюнки поширюються Україною та світом;
— зображення з’являються на шевронах підрозділів ЗСУ;
— письменники та поети видають книги, використовуючи його графіку для оформлення;
— роботи прикрашають афіші Київської опери;
— У збірці свідчень команди Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація — книзі «Голосіїв. Новітній літопис звитяги і мужності» — використано портрет Валерія Залужного, створений художником. До речі, це літературно-документальне видання нещодавно зʼявилось у фонді нашої бібліотеки;
— один з портретів було передано в дарунок колишньому Головнокомандувачу ЗСУ — Валерію Залужному;
— Володимир Ребров є автором тритомника «Книга. Війна очима українського художника», де зібрані його малюнки від початку повномасштабного вторгнення.

У книгах — розпач і гнів, боротьба і спротив окупантам, відданість бійців і шана Героям, стійкість і незламна віра у Перемогу України. Томи доповнені щемливими віршами сучасних поетів та правдивими історіями українців, чиє життя назавжди змінила війна.

«На моїх малюнках немає яскравих кольорів, але є дуже велика палітра емоцій, які я намагався передати. І ще є два особливі кольори, які залишилися у моєму житті — синій та жовтий, які зараз стали більш потужними та яскравими. Вони створюють усім зрозумілий акцент, навіть якщо ними розфарбовані лише фрагменти. Це наші кольори, які нібито промовляють: ми — українці, ми боремося і вистоїмо!» — говорить Володимир Ребров.

Тож у роботах художника немає яскравих фарб, але є цілий всесвіт емоцій: біль і відвага, гнів і гордість, любов і віра у перемогу…

Виставка триватиме з 6 вересня до 4 жовтня 2025 року

Мистецький простір бібліотеки.
Запрошуємо відкрити для себе мистецтво, що говорить серцем.


середа, 3 вересня 2025 р.

МІЦНІЄ ВОЛЯ, ГАРТУЮТЬСЯ КРИЛА - В ЄДНАННІ СЕРДЕЦЬ НАРОДЖУЄТЬСЯ СИЛА!

 

Міцніє воля, гартуються крила,
В єднанні сердець народжується сила!

Кожна перемога України складається з тисячі добрих дій, з маленьких і великих вчинків людей. Як безліч річок вливаються у могутній Дніпро — так і всі наші зусилля зливаються у спільний потік, що наближає Перемогу.

Особливо символічним стало те, що напередодні Дня памʼяті Захисників України колектив нашої бібліотеки мав честь відвідати поранених Захисників у медичному закладі. Адже, це день шани тим, хто віддав життя за нашу свободу, і водночас — підтримки тих, хто продовжує боротьбу й відновлює сили після поранень.
Ми провели терапевтичний майстер-клас «ВУХАТИЙ ПОБРАТИМ» — створювали зайців із рушників. І, як виявилося, навіть найсуворіші воїни не втрималися від усмішок: навколо панував гарний настрій. Хтось жартував, що тепер у нього «зʼявився новий побратим, який завжди мовчить і слухає», а хтось із любов’ю назвав свого зайця «санітаром доброго настрою».





Окрім позитивних емоцій, майстер-клас має й терапевтичне значення: робота з тканиною, зав’язування вузлів, складання деталей сприяють відновленню дрібної моторики рук, що особливо важливо для тих, хто проходить післяопераційну чи реабілітаційну терапію. Такі вправи допомагають розвивати гнучкість, силу та координацію рухів, що є необхідними кроками на шляху до одужання.

Ми також дарували хлопцям обереги-браслети, створені руками колективу — символ братерства, сили й віри, що добро неодмінно переможе.
Особливу подяку складаємо нашій подрузі й партнерці — ІРИНІ МАЛЯРЧУК, керівниці кондитерської «Brownie» (https://www.instagram.com/brownie__ua) та організаторці #brownie_school. З перших днів війни Ірина тримає свій «солодкий фронт» — пече, допомагає, підтримує Захисників. Її смаколики — це не лише десерти, це частинка тепла, яке відчуває кожен, хто їх куштує. Цього разу Ірини, на жаль, не було поруч, але її подаровані гостинці стали справжнім сюрпризом і наповнили день відчуттям домашнього затишку. Ми щиро пишаємося такою співпрацею й вдячні за її невтомність і велику душу.

Знаменною окрасою цього дня став виступ Оркестр Почесної Варти Окремої Президентської бригади імені Гетьмана Богдана Хмельницького (художній керівник підполковник– РОМАН ВЕЛІГОРСЬКИЙ). Українська пісня в їхньому виконанні прозвучала як молитва і як оберіг. Вона зцілює, об’єднує, додає сили й наснаги. Недаремно кажуть: коли лине пісня — стихають гармати. Хай же й надалі вона буде оберегом і силою нашої держави!
Ми щиро сподіваємося на подальші спільні проєкти з оркестром, адже такі миті музики дарують крила всім, хто їх чує.
Окреме і тепле слово вдячності — пані ОЛЬЗІ ДОБРОВОЛЬСКІЙ за запрошення. Її творчість і невтомна праця — це справжнє служіння Україні. Пані Ольга з глибокою любов’ю об’єднує людей довкола культури, підтримує ідеї волонтерського руху, допомагає втілювати мистецькі задуми й ніколи не зупиняється перед труднощами. Її діяльність доводить: сьогодні немає дрібниць, кожна справа має цінність, бо все разом складає велику силу єдності. Ваша щирість, пані Ольго, дарує світлі сподівання, зцілює душі та підтримує наших воїнів. Ми безмежно вдячні Вам і шануємо Ваше велике серце!
І, звісно, головні слова — для наших ЗАХИСНИКІВ. Дякуємо за мужність, за кожен новий день, за приклад сили й гідності. Бажаємо якнайшвидшого одужання, нехай відновлюються не лише тіло, а й душа, а поруч завжди будуть підтримка, любов і віра!

Бо сила духу кожного українця зливається в потужну хвилю єднання, яка неодмінно наближає день нашої спільної Перемоги.
Разом ми — Сила.
Разом — Переможемо!





































четвер, 28 серпня 2025 р.

ЗЕМЛЯ РИДАЄ, ПЛАЧУТЬ НЕБЕСА - ГЕРОЇВ УКРАЇНА ПАМ'ЯТАЄ!

 


«Ми йшли дорогами війни,

Де попелом покриті мрії.

Життя і смерть в одних обіймах —

Ми йшли дорогами війни.»

Володимир Воліков

Незабаром настане день, коли небо і земля схиляють голови, вшановуючи тих, хто віддав життя за свободу…
29 серпня – День памʼяті Захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.
Дата 29 серпня обрана невипадково: саме цього дня 2014 року відбувся трагічний вихід українських воїнів з Іловайського котла — одна з найболючіших сторінок російсько-української війни.
До цієї пам’ятної дати у нашому літературному просторі представлено книжкову виставку «Земля ридає, плачуть небеса — Героїв Україна пам’ятає!». У цих книгах — мужність і біль, сила і ніжність, пам’ять і віра.





Література сьогодення говорить на виставці голосами військових та волонтерів. Вона звучить влучно і правдиво — до мурах у серці. Вона розповідає про живих і мертвих, вцілілих та зранених, про героїв і зрадників, про велич і ницість, про кохання і щирість, про нескорених духом синів та дочок рідної землі.

Серед книг хочеться виокремити відому Антологію «#Голоси» від Всеукраїнський форум військових письменників (літературна платформа, заснована у 2019 році). У цьому альманасі зібрані прозові і поетичні тексти, а також роздуми тридцяти авторів, які писали на війні та про війну. Деякі з них, на жаль, уже не з нами, але їхні голоси продовжують жити у слові.

Наша бібліотека долучилася і до акції «Стіл пам’яті – 2025». Порожній стіл — це символ очікування тих, хто вже не повернеться, але назавжди лишається поруч у наших серцях.
Наш Стіл пам’яті присвячений другові бібліотеки — ВОЛОДИМИРУ ВОЛІКОВУ (СКІФу), військовому, бойовому медику, лікарю-кардіологу, члену Національної медичної палати України, Заслуженому діячу естрадного мистецтва України, митцю слова. Він загинув 6 березня 2025 року, але залишив по собі автобіографічну книгу «ПОЕЗІЯ, ОПАЛЕНА ВІЙНОЮ». 

Книга вийшла за сприяння заступника
Департаменту охорони здоров'я МГО
«Міжнародна Дипломатична Місія
Публічної Дипломатії», першого заступника - керівника медичної служби «Національної медичної палати», голови правління ГО «Всеукраїнська Народна Рада "Громадський контроль"», волонтера медичних гуманітарних місій в зонах бойових дій - Шоломицького Володимира Васильовича.

Поезія Володимира Волікова — це свідчення і заповіт. Вона нагадує, що війна забирає тіла, але не здатна забрати духу. Кожен рядок збірки - це не просто слова, а відбиток того, що залишає в душі війна, сповнений реалістичних і болісних образів. Його поезія звучить як молитва за тих, хто вже ніколи не повернеться, і як заклик берегти життя, любов, свободу, Україну. Ці глибокі рядки продовжують воювати й сьогодні — за нашу пам’ять, за наші серця, за нашу силу.
І хоч сьогодні за столом в бібліотеці бракує нашого важливого гостя, його місце у пам’яті — назавжди…
Вшановуємо всіх загиблих. Пам’ятаємо. Дякуємо.

СВІТЛО, ЯКЕ СЯЄ У ПРОСТОРІ І У СЕРЦІ...


Світло, яке сяє у просторі й у серцях…

Світло завжди має дві природи. Одне — зовнішнє, технічне, яке наповнює приміщення осяйністю. Інше — духовне, яке утворюється з добрих вчинків і зігріває душу. І коли вони з’єднуються, народжується простір, у якому хочеться мріяти, думати й творити...
26 серпня 2025 року літературно-мистецька зала нашої бібліотеки стала свідком зустрічі цих двох світел.

Завдяки сприянню Albert Leizer Альберта-Лейзера Фельдмана та фінансової підтримки  Благодійного Фонду імені Шолом-Алейхема, співзасником якого він є, старі, майже непрацюючі лампи були замінені на нові LED-панелі. І тепер це світло — не лише зовнішнє, а й символічне: воно переконує, що турбота та підтримка здатні розквітати навіть у найскладніші часи.
Альберт-Лейзер Фельдман — відомий митець, громадський діяч, доктор психології, засновник Інститут розвитку громадянського суспільства ім. Голди Меїр, голова Ізраїльська медична місія в Україні, співзасновник Форуму Добрих Справ, творець мистецької галереї «Скрипаль на даху».
Нещодавно Альберт-Лейзер Фельдман був удостоєний високої відзнаки від Lions Clubs International — однієї з найбільших гуманітарних організацій світу, що об’єднує волонтерів у понад 200 країнах. Ця нагорода — визнання його видатної допомоги Україні у подоланні наслідків війни. А ще одна з його картин була передана спеціальному представнику Президента США, генералу Кіту Келлогу, для вручення Дональду Трампу.

Світло мистецтва Альберта-Лейзера Фельдмана вже кілька разів осяювало і стіни нашої бібліотеки на персональних виставках:
«Київ акварельних снів» (з 6 березня по 14 квітня 2025 року),
«Наспівана пелюстками надія» (діє з 30 липня до 3 вересня 2025 року).
А для наймолодших користувачів завдяки підтримці Leiser’s craft studio, яку він очолює, було подаровано радість творчості на майстер-класі із зефірної глини.

Колектив бібліотеки та наші дорогі відвідувачі — усі, хто закоханий у книги й мистецтво, — висловлюють щиру подяку Альберту-Лейзеру Фельдману та його потужній команді. За світло, яке подароване не лише приміщенню, а й людським душам. За підтримку, яка надихає, і за присутність, що змінює світ навколо на кращий.

Окрема й особлива подяка - Благодійному фонду імені Шолом-Алейхема. Саме завдяки його меценатській допомозі бібліотека сьогодні наповнилася світлом.

А від дирекції ЦБС Голосіївського району міста Києва — окрема глибока вдячність. За допомогу бібліотеці, за увагу до культури, за добрі справи, які стають відчутними променями світла в житті громади.

Бо світло — це завжди більше, ніж лампи. Це людина, яка щиро хоче, щоб у цьому світі було світліше.