Виставку «Береги закоханих» Дмитро Коваль продовжено
до кінця січня 2026 року.
до кінця січня 2026 року.
Цей виставковий проєкт уже має власну історію та шлях: за «Береги закоханих» Дмитро Коваль відзначений Міжнародною мистецькою премією імені Архипа Куїнджі, а частина робіт серії сьогодні представлена у місті Барбізон поблизу Парижа — місці, яке вважають колискою імпресіонізму. І це не випадково: стилістика живопису митця загалом тяжіє саме до імпресіоністичного бачення — світлого, чуттєвого, емоційного.
Після завершення експозиції у нашому виставковому просторі мистецький проєкт «Береги закоханих» буде представлений в інших містах України.
Дмитро Коваль — відомий український художник і живописець, засновник творчої студії «Майстерня життя», педагог, чия творчість сформована на перетині академічної школи та глибоко особистого, емоційного бачення світу. Його роботи представлені на численних персональних і групових, всеукраїнських та міжнародних виставках, у галерейних і музейних зібраннях.
Він є членом Національної спілки художників України, завідувачем циклової комісії «Живопису та образотворчих дисциплін» у ВСП «ФКМД КНУТД», лауреатом багатьох українських і міжнародних премій, організатором виставкових проєктів і конкурсів для молодих митців. Та за всіма регаліями для нього незмінно важливе головне — істина і правда, які він називає основою своєї творчості.
«Береги закоханих» — проєкт імпресіоністичний, романтичний, ніжний і водночас щемкий. Його живопис народжується з внутрішньої потреби говорити мовою кольору про те, що не завжди піддається словам. У важкий час пейзаж у роботах Дмитра Коваля постає як форма мовчання — простір зупинки, зосередження й глибокої внутрішньої рефлексії.
Образ берегів тут не є географією — це внутрішній ландшафт, символічна межа, що проходить крізь людину. Береги втілюють досвід роз’єднаності, принесений війною: між людьми, між домом і дорогою, між «до» і «після». І водночас це образи притягання, адже берег можливий лише у співвіднесенні з іншим берегом — так само як любов існує лише у присутності іншого.
Береги не завжди розділяють. Іноді вони з’єднують — серця, час і тишу. Запрошуємо відвідати ці береги і знайти свій. Вони чекають...











Немає коментарів:
Дописати коментар