вівторок, 23 червня 2026 р.

ВІДКРИТТЯ ПЕРСОНАЛЬНОЇ ВИСТАВКИ НАТАЛІЇ ХОДАКОВСЬКОЇ "ПУЛЬС МОРЯ"

Іноді достатньо одного погляду на море, щоб згадати, що після кожної бурі неодмінно настає штиль. Саме таким світлим, щирим і натхненним став день відкриття персональної виставки Наталія Ходаковська «Пульс моря».

20 червня простір нашої бібліотеки наповнився особливою атмосферою. Тут було море — у картинах, у музиці, у поезії, у щирих розмовах і теплих усмішках. Море, яке сьогодні для кожного з нас означає трохи більше, ніж просто воду й горизонт. Воно стало символом свободи, сили, пам’яті, надії та віри в те, що після будь-якої бурі неодмінно повертається світло.

Авторка виставки Наталія Ходаковська (мистецький псевдонім НаХод-ка) — учасниця українських та міжнародних мистецьких проєктів, авторка концепцій «Світоплин» і «Світлоплин», художниця, яка створила власну впізнавану мову живопису. Її творча історія надихає: уперше Наталія взяла пензель до рук у 53 роки, навіть не здогадуючись, що цей крок стане початком великої мистецької дороги, яка сьогодні знаходить відгук у серцях багатьох людей різних країн.
Вернісаж став справжньою зустріччю творчої спільноти. До нашого простору завітали відомі українські письменники, художники, поети, музиканти, друзі бібліотеки та поціновувачі мистецтва. Серед полотен, де живуть морський вітер, шум хвиль і безмежність горизонту, звучали щирі слова, народжувалися нові знайомства, лунали усмішки, обійми, слова вдячності. Кожен, хто завітав на відкриття, ніби став частиною великої творчої родини, де мистецтво є мовою серця. Саме заради таких зустрічей хочеться створювати нові культурні події та ділитися красою.
Особливого настрою події додала Олена Девіна — відома музикознавиця, композиторка та поетеса. Її музичний супровід став ніжним продовженням живопису, ніби додаючи морським хвилям голос.

Поетичним акордом зустрічі стали вірші Світлани Суниці — поетеси, авторки збірки «Коли слово зустрічає світло», учасниці Національного рекорду України з безперервного прочитання поезії. Її слово звучало особливо проникливо — про Україну, любов, пам’ять, людську силу й світло, яке ми всі так прагнемо зберегти.
Надзвичайно зворушливим став момент, коли донька Світлани Суниці, яка робить свої перші кроки у живописі, подарувала Наталії Ходаковській власну картину. Цей щирий жест став символом підтримки, творчої спадкоємності та віри в те, що мистецтво продовжує жити в нових поколіннях.
Привітати художницю завітали також відомий письменник Олександр Зільберман
 та художниця, фундаторка мистецької спільноти Art Fine Nation — Ванда Орлова, які висловили Наталії слова підтримки та захоплення її творчістю.
«Пульс моря» — це виставка не лише про море. Це виставка про людину. Про кожного з нас, хто сьогодні вчиться жити між тривогами й надією, втратами й вірою. Дивлячись на полотна Наталії Ходаковської, розумієш: навіть коли здіймаються високі хвилі, важливо не втрачати свого курсу.
Динаміка її робіт справді заворожує. У кожному мазку відчувається подих моря: то лагідний й умиротворений, то стрімкий і неприборканий. Хвилі ніби оживають на полотні, а крізь густі хмари щоразу пробивається світло. Саме ця здатність художниці знаходити промінь сонця навіть посеред шторму надає її роботам особливої життєствердності. Сьогодні це звучить як нагадування кожному з нас: після найтемнішої ночі неодмінно приходить світанок, а після бурі море знову стає спокійним.
Картини Наталії Ходаковської не просто хочеться розглядати — в них хочеться залишитися трохи довше. Вони дарують рідкісне відчуття тиші, внутрішньої рівноваги й світла, якого так потребує кожен із нас. У цьому і полягає справжня сила мистецтва — підтримувати, надихати й допомагати знаходити опору навіть у найскладніші часи.

Щиро дякуємо Наталії Ходаковській за довіру, усім митцям, друзям бібліотеки та гостям, які розділили цей день разом із нами. Саме завдяки таким зустрічам бібліотека стає місцем, де народжуються не лише знакові культурні події, а й справжні людські історії, що залишаються в пам’яті надовго.
Виставка «Пульс моря» триває до 20 липня. Запрошуємо завітати до нашого простору, щоб знайти серед морських горизонтів хвилину спокою, натхнення і світла. Бо мистецтво здатне підтримувати нас навіть тоді, коли за вікном ще триває буря.

 

Немає коментарів:

Дописати коментар