.jpg)
Іноді достатньо одного вечора, щоб слово і живопис заговорили однією мовою. Мовою пам’яті, історії, втрат, сили й надії. Саме таким став вечір 1 липня у нашому просторі.
У межах виставки Наталія Ходаковська «Пульс моря» відбулася подвійна презентація: книги Євгена Невмержицького (творчий псевдонім Нікола Марія Луговододоленко) — «Півострів називається Крим»
та мистецького проєкту Олени Голембовської «Косачки — українські амазонки».
На перший погляд — література і живопис. Насправді — одна велика розмова про Україну. Про пам’ять, яка не дозволяє забути. Про землю, яка пам’ятає свої легенди. Про людей, які сьогодні творять нову історію ціною власного життя.
Євген Невмержицький — військовий, письменник, бойовий медик, психолог, фінансовий аналітик, науковець і викладач університету. Людина з чотирма вищими освітами, яка у переломний для країни час стала на її захист. Його творчість народжується із тонкого відчуття краси, але проходить крізь досвід війни, тому в кожному слові відчувається особлива щирість.
Філософська казка «Півострів називається Крим» — це не просто історія у віршах. Це роздуми про вибір, добро і зло, втрату, силу духу та шлях людини до пізнання себе. У ній автор говорить про те, що межа між добром і злом часто невидима, але кожен із нас щодня проводить її власними думками, рішеннями і вчинками.
Особливо щемливо прозвучала історія самої книги. Філософська казка «Олден» була написана й уперше видана ще у 2003 році. У час, коли Крим був беззаперечною частиною незалежної України, а велика війна здавалася неможливою. Сьогодні цей текст читається зовсім інакше. Автор свідомо повернув книзі назву «Півострів називається Крим», щоб підкреслити нерозривний зв’язок української історії, культури, міфів і легенд із землею, яка вже одинадцять років перебуває в окупації, але залишається українською згідно з міжнародним правом.
Книга присвячена двоюрідному братові автора — В’ячеславу Невмержицькому, який загинув під час оборони Бахмута, побратимам із 99 батальйону 61 окремої мотопіхотної бригади, батальйону безпілотних систем «Легіон», інженерно-саперної роти 61 ОМБР, Командуванню Сил безпілотних систем ЗСУ, усім полеглим і зниклим безвісти воїнам українського війська та всім цивільним, життя яких забрала ця війна.
Слова автора пронизували залу. Він говорив про те, що доля кожного полеглого заслуговує на окрему книгу, а ця війна вкотре довела просту істину: змінюється зброя, але незмінним залишається головне — перемагає дух.
Продовженням цієї розмови став мистецький проєкт Олени Голембовської «Косачки — українські амазонки».
Художниця, яка працює на перетині живопису, доповненої реальності та дослідження історичної пам’яті, через символізм і метафори розповідала про українських жінок-воїтельок — від скіфських часів до сучасності. Не міфічних героїнь, а реальних жінок, чия сміливість, свобода і гідність століттями жили на українській землі. Через символи, живопис і сучасну художню мову авторка показує, що ця сила нікуди не зникла. Вона продовжує жити в українських жінках сьогодні.
Особливим емоційним акцентом вечора стала картина «Танок ПЕРЕМОГИ» — образ незламного руху вперед, внутрішньої свободи та віри, яка сильніша за страх.
У залі панувала особлива атмосфера. Було багато тиші… тієї, що народжується не від браку слів, а від їхньої глибини. Цей вечір став не просто презентацією книги та мистецького проєкту, а щирою зустріччю людей, яких об’єднує любов до України, її культури та пам’яті.
Щиро дякуємо Євгену Невмержицькому за подаровані бібліотекам книги. Вони знайдуть своїх читачів і продовжать цю важливу розмову.
Сьогодні, коли війна торкається кожної української родини, мистецтво і література перестають бути лише творчістю. Вони стають пам’яттю. Свідченням. Опорою. Вони допомагають нам не втратити себе і нагадують, ким ми є.
Тож є зустрічі, які закінчуються оплесками. А є ті, що продовжуються у думках. Цей вечір був саме таким. Бо коли слово, мистецтво і пам’ять говорять в унісон — народжується не просто культурна подія. Народжується відчуття України
Немає коментарів:
Дописати коментар