КНИЖКОВІ ДАРУНКИ, ОТРИМАНІ В РАМКАХ ФЕСТИВАЛЮ BestsellerFest

 

Друзі, а у нас чудова новина!

Днями «Новою поштою» до нашої бібліотеки надійшов книжковий дарунок — нові книги сучасних популярних українських письменників. І це не просто книги, а продовження особливої історії, яка розпочалася для нас у серпні у Львові на фестивалі BestsellerFest.

Цього літа BestsellerFest зібрав друзів довкола книжок, які читає та обговорює вся Україна. Автори, видавці, читачі, бібліотекарі у спільному просторі живих розмов, книжкових новинок, зустрічей, музики та емоцій.

У центрі фестивалю — 20 українських бестселерів та їхніх авторів: Артем Чех, Артур Дронь, Ілларіон Павлюк, Павло Дерев’янко, Ірена Карпа, Максим Кідрук, Євгенія Кузнєцова, Анна Безпала, Павло Паштет Белянський, Віра Агеєва, Тамара Горіха Зерня, Дмитро Крапивенко, Олег Криштопа, Віра Курико, Мирослав Лаюк, Люко Дашвар, Лена Лягушонкова, Радомир Мокрик, Володимир Станчишин, Олена Стяжкіна.

І сьогодні книги саме цих авторів ми отримали у дарунок. Для нас це особливо цінно, адже це сучасні, улюблені українські письменники, творчість яких обожнюють наші читачі.

А поштовхом до книжкової акції дарунків стала дискусія на фестивалі – «Не сподівайтеся позбутися бібліотек». Про те, якими мають бути бібліотеки сьогодні, говорили Мар’яна Савка — поетеса, письменниця, літературознавиця, публіцистка, головна редакторка та співзасновниця «Видавництва Старого Лева»; Олександра Коваль — директорка Українського інституту книги; Оксана Бруй — президентка Української бібліотечної асоціації; Таня Пилипець — директорка Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука; Богдана Лаюк — заступниця Міністра культури України.

Говорили про бібліотеки як безумовну культурну цінність, яку потрібно берегти й наповнювати актуальними сенсами; як простір спілкування, розвитку громад, популяризації читання і важливу складову національної безпеки.

Саме в межах цієї розмови відбулася Благодійна книжкова ініціатива за участю представників українського бізнесу, видавців та читачів. Її мета — підтримати бібліотеки і поповнити їхні фонди сучасною українською літературою.

Проєкт було впроваджено у колаборації Мар’яни Савки, «Видавництво Старого Лева» та Львівської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Романа Іваничука.

Механіка цієї доброї ініціативи була особливо символічною: кожен благодійник або представник бізнесу міг придбати ексклюзивний комплект із двадцяти українських бестселерів з автографами авторів. І за кожен придбаний набір організатори передавали такий самий комплект із двадцяти нових книг до однієї з українських бібліотек.

Принцип дзеркальної допомоги.

Одна добра справа — і книги знаходять ще один дім.

Вартість одного меценатського комплекту у брендованій торбі фестивалю становила 25 000 гривень. Але, мабуть, справжню цінність цієї ініціативи неможливо виміряти лише цифрами. Адже це — інвестиція в українську книжку, бібліотеки та розвиток читання.

І саме завдяки цій благодійній ініціативі наша бібліотека отримала в дарунок нові книги популярних українських письменників.

А найтепліше те, що кожна з них має підпис автора.

Ці книги уже мають свою теплу історію. Вони були частиною BestsellerFest — великої серпневої книжкової події у Львові. Вони зберігають дотик автора, а тепер знайшли своє місце у нашій бібліотеці, щоб зовсім скоро потрапити до рук читачів.

Дякуємо нашому партнеру — Львівській обласній бібліотеці для молоді імені Романа Іваничука, її директорці Тетяні Пилипець, колезі Olena Shchepil та всій команді бібліотеки — за запрошення на BestsellerFest, за гостинність, за ці неймовірні дні у Львові та можливість бути частиною великої книжкової спільноти.

BestsellerFest став особливим для бібліотечної громади України. У непростий час він зібрав бібліотекарок і бібліотекарів із різних куточків країни — для зустрічей, знайомств, професійних розмов, планів і простого, але такого необхідного відчуття: ми разом.

Бо бібліотека — це не про минуле. Це про людей, які читають сьогодні, думають постійно і разом творять майбутнє. І поки до бібліотек приходять нові книги, нові читачі, нові голоси і нові ідеї — у них є майбутнє. А отже, є майбутнє і в України.

 

МАЙСТЕР-КЛАС "СЕРЦЯ СВОБОДИ: УКРАЇНА ТА ГРУЗІЯ"

 

Дитяча фантазія не знає меж, особливо там, де починається світ кольору і мистецтва…

7 вересня у нашому просторі, в рамках експонування виставки засновника і командира Georgian Legion - Грузинський Легіон ქართული ლეგიონი – Mamuka Mamulashvili «Свобода має колір», відбувся майстер-клас для дітей «Серця свободи: Україна та Грузія».

Знайомство з виставкою стало для дітей справжньою подорожжю у світ кольору, емоцій і фантазії. Вдивляючись у яскраві абстрактні композиції, кожен бачив у них щось своє. Химерні лінії та кольорові плями оживали у дитячій уяві, перетворювалися на несподівані образи, народжували власні історії. І в цьому, мабуть, була особлива магія зустрічі з мистецтвом: можливість дивитися і фантазувати.

Та цього дня мистецтво стало не лише простором для фантазії. Назва виставки — «Свобода має колір»природно привела нас до розмови про те, що сьогодні болить і єднає Україну та Грузію.

Дві країни. Дві історії. Дві культури. Два народи, які надто добре знають, що свобода і незалежність ніколи не бувають даністю. Нас поєднують не лише дружба і підтримка, а й досвід боротьби за право бути собою, говорити своєю мовою та самостійно обирати власний шлях.

Особливо символічно говорити про це саме поруч із картинами Мамуки Мамулашвілі — людини, в якій поєдналися воїн і митець. Людини, чия доля нерозривно пов’язана з боротьбою Грузії та України. Його картини емоційні, яскраві, експресивні, ніби залишають простір для власних відчуттів і думок. І діти цей простір одразу заповнили своєю уявою.

А потім створювали паперові серця — своі маленькі символи єдності України та Грузії. У кожному з них було щось особливе: фантазія, дитяча щирість і те тепло, яке так легко народжується у творчості.

У нашому сьогоденні такі миті набувають особливого значення. Коли попри всі труднощі ми намагаємось знайти момент для розвитку дитини: для фантазії, творчості, відкриттів і щирих емоцій.

Бо свобода для нас сьогодні - це не просто красиве слово. Її ціну ми знаємо надто добре. І саме тому так важливо, щоб наші діти мали можливість жити, мріяти, творити і уявляти світ, у якому свобода не потребує пояснень.

Бо свобода має колір.

А ще — вона має серце.

"КОРИСНІ МОБІЛЬНІ ЗАСТОСУНКИ ДЛЯ НАВІГАЦІЇ" - ТРЕНІНГ З ІНФОРМАЦІЙНОЇ ГРАМОТНОСТІ

 

                  Світ стає ближчим, коли знаєш, як у ньому орієнтуватися. 

2 вересня у нашому просторі відбувся тренінг з інформаційної грамотності «Корисні мобільні застосунки для навігації».

Говорили про маленькі цифрові інструменти, які допомагають знаходити дорогу, прокладати маршрути, відкривати нові місця й почуватися завжди впевнено.

Трохи знань, трохи практики — і гаджет перетворюється на надійного супутника в дорозі.

ЗЕМЛЯ РИДАЄ, ПЛАЧУТЬ НЕБЕСА - ГЕРОЇВ УКРАЇНА ПАМ'ЯТАЄ...

 

«Коли гриміла громом Україна,

історія писалась кров’ю тих,

хто розуміє велич слова —

«Батьківщина».

Юрій Руф

До Дня пам’яті Захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність у нашому просторі представлено книжкову виставку «Земля ридає, плачуть небеса — Героїв Україна пам’ятає…».

Це виставка про тих, хто став на захист України. Про тих, хто боровся. І про тих, хто вже не скаже свого слова, але залишив його нам у книгах, поезії, спогадах, документах.

Література сьогодення говорить тут голосами військових і волонтерів. Вона звучить влучно й правдиво до мурашок у серці. Розповідає про живих і мертвих Героїв, вцілілих і зранених, про велич і ницість, про кохання і щирість, про нескорених духом синів і дочок рідної землі.

Серед представлених видань — книга ЮРІЯ ДАДАКА (Руфа) «Час революції». Поет, громадський діяч, науковець, спортсмен, мандрівник, засновник бренду «Ґwear» та літературно-просвітницького проєкту «Дух нації», учасник Всеукраїнський форум військових письменників. Юрій Руф був людиною, для якої Україна була не абстрактним поняттям, а щоденним вибором і відповідальністю.

З початком повномасштабного вторгнення він став до лав захисників України. 1 квітня 2022 року Юрій Руф загинув, захищаючи Батьківщину.

Його слова сьогодні читаються особливо гостро. Бо він писав про Україну, яку хотів бачити вільною, сильною і нескореною і сам віддав за неї життя.

Поруч — відома антологія «#Голоси» Всеукраїнського форуму військових письменників, літературної платформи, заснованої у 2019 році. В альманасі зібрані прозові й поетичні тексти, а також роздуми тридцяти авторів, які писали на війні та про війну. Деяких із них, на жаль, уже немає серед живих. Але їхні голоси продовжують жити у слові.

І серед всіх голосів особливо близьким для нашої бібліотеки є голос ВОЛОДИМИРА ВОЛІКОВА (Скіфа) — загиблого військового, бойового медика, лікаря-кардіолога, члена Національної медичної палати України, Заслуженого діяча естрадного мистецтва України, митця слова.

Для нашої бібліотеки Володимир був не лише автором, чиє ім’я сьогодні читаємо на обкладинці книги. Він був нашим другом, частиною бібліотечного життя.

Разом ми проводили патріотичні зустрічі для молоді, говорили про війну і мир, про силу духу, відповідальність, любов до України, про те, що означає бути громадянином своєї країни. Він умів говорити з молодими людьми просто, щиро й без зайвих слів так, щоб його слухали і щоб сказане залишалося в пам’яті.

Сьогодні цих зустрічей уже не повторити. Але залишилися фотографії, усмішки, розмови, спільні моменти — маленькі фрагменти часу, в якому Володимир був поруч.

Тому разом із цим дописом хочеться залишити фотоспогади про наші зустрічі з Володимиром. Про нього — живого… Усміхненого... Справжнього…

Його книга «Поезія, опалена війною» — автобіографічна. У ній немає вигаданих почуттів. Є те, що він сам пережив, побачив і пропустив через власне серце: любов до життя і Батьківщини, біль утрат, пам’ять про побратимів, тривогу і віру в мир.

Мабуть, найкраще про це говорить його власна поезія:

«Ми йшли дорогами війни,

Де попелом покриті мрії.

Життя і смерть в одних обіймах —

Ми йшли дорогами війни.»

Його поезія звучить як молитва за загиблих і як заклик до живих — берегти те, за що заплачено найвищу ціну.

Книга вийшла за сприяння Володимира Васильовича Шоломицького — волонтера медичних гуманітарних місій у зонах бойових дій, громадського діяча та керівника медичної служби «Національної медичної палати».

Володимир загинув 6 березня 2025 року. Але його слово залишилося.

І пам’ять про Володимира живе не лише в його книзі.

Наша бібліотека долучилася до акції «Стіл пам’яті — 2026». Порожній стіл — простий і водночас щемкий символ. Місце того, хто вже не сяде поруч. Місце очікування того, хто вже не повернеться. І водночас — місце, яке назавжди залишається зайнятим у наших серцях.

Наш Стіл пам’яті присвячений саме Володимиру Волікову — Скіфу.

І хоч сьогодні за бібліотечним столом бракує нашого важливого гостя, його місце серед нас — назавжди. У наших спогадах. У його книзі. У його поезії. У словах, які продовжують жити…

Ще одна особлива книга виставки — «Півострів називався Крим» ЄВГЕНА НЕВМЕРЖИЦЬКОГО (Луговододоленко Нікола Марія). Це філософська казка про втрату, пам’ять, любов до рідної землі та незламність людського духу.

Книга присвячена двоюрідному брату автора В’ячеславу Невмержицькому, який загинув у 2023 році під час оборони Бахмута, а також загиблим і зниклим безвісти воїнам 99-го батальйону 61-ї окремої мотопіхотної бригади, батальйону безпілотних систем «Легіон» 61 ОМБр, інженерно-саперної роти 61 ОМБр, Командування Сил безпілотних систем Збройних Сил України — усім загиблим і зниклим безвісти воїнам українського війська та цивільним, чиї життя забрала ця страшна війна.

А поруч — десятки інших книг: документальних, художніх, поетичних, написаних військовими й про військових. Про фронт і побратимство, про втрати й повернення, про мужність і страх, про любов і біль, про людей, які тримають нашу землю.

У цій виставці немає просто книг.

Є чиїсь життя…

Чиїсь голоси…

Чиїсь спогади…

Чиїсь останні слова…

І пам’ять, яку ми не маємо права втратити.

Бо поки ми читаємо їхні імена, вони залишаються з нами.

Поки перегортаємо сторінки — продовжуємо їхню розмову з Україною.

Поки звучить їхнє слово — вони живуть.

Вшановуємо всіх загиблих Захисників і Захисниць України.

Пам’ятаємо.

Дякуємо.

Віримо.