«Давним-давно на кримській землі біля чорного-чорного моря мешкали дивовижні істоти. У височезних горах жили прекрасні літаючі слони… Таємниця їхніх польотів полягала у здатності мріяти…»
Мабуть, саме тому вони літали.
Бо людина, яка вміє мріяти, завжди знаходить шлях туди, куди, здається, вже неможливо повернутись.
11 липня наш літературно-мистецький простір на кілька годин став місцем, де поруч жили море і гори, легенди і сучасність, дитячі усмішки і глибокі розмови дорослих. Тут в рамках проєкту «Українські письменники дітям» оживали «Нові кримські казки», а разом із ними — Крим, який живе у пам’яті, культурі, слові та людських серцях.
Гостею бібліотеки стала неймовірно багатогранна мисткиня МАРГО ПУГАЧЕНКО Marharyta Puhachenko — письменниця, мистецтвознавиця, художниця, перформерка, кураторка культурних проєктів, громадська діячка, акторка, засновниця бренду авторських хусток Margo Puhachenko, людина, яка багато років популяризує українське мистецтво у світі.
За плечима Марго Пугаченко понад пʼятдесят виставок в Україні та за кордоном, серед яких і персональні. Як кураторка вона працювала з українським народним мистецтвом, сучасними польськими арт-проєктами, освітніми програмами музею Тараса Шевченка в Торонто. У різні роки вона представляла українське мистецтво в Литві, Польщі та Канаді, а сьогодні розвиває культурну інфраструктуру міста
Болехів і продовжує організовувати
Тиждень українського мистецтва у
Познані.
Її творчість неможливо вмістити в один жанр. Вона пише казки, створює картини, які продовжують життя у хустках, метафоричних картах та іграшках. Її історії стають театральними виставами, а перформанси — чесною розмовою про свободу, пам’ять, жіночий досвід, втрату, відродження і силу людини. Усе це — різні мови одного великого мистецтва.
А ще Марго — людина, чия життєва історія нерозривно пов’язана з Кримом. Саме там вона виросла, там народилися її доньки, звідти її родині довелося виїхати після окупації. І, мабуть, саме тому її казки такі світлі. Вони не про втрату. Вони про любов, яка сильніша за відстані.
Особливо символічно, що цього дня на нашому заході майорів прапор кримськотатарського народу, як нагадування про багатоголосий Крим, у якому століттями перепліталися культури, мови і традиції. Сьогодні, коли український Крим тимчасово окупований ворогом, надзвичайно важливо берегти його не лише в пам’яті, а й у культурі, книжках, легендах, дитячих історіях. Бо доки живуть казки живе й земля, яка їх народила.
У залі було багато дітей і дорослих. Було багато усмішок, щирих запитань, уважних очей і тієї особливої тиші, яка народжується лише тоді, коли слухають серцем. Здавалося, що кожен сьогодні став трохи дитиною, готовою повірити у літаючих слонів, які здіймаються в небо силою своїх мрій.
І, можливо, саме це було найважливішою метою зустрічі.
Бо справжні казки ніколи не тікають від реальності. Вони допомагають пройти крізь неї. Навчають розрізняти добро і зло, світло і темряву, любов і ненависть. Дарують надію. Бережуть пам’ять. І нагадують, що справедливість обов’язково знаходить дорогу.
І не випадково, що саме цього дня зі стін дихала синява картин Наталія Ходаковська із серії «Пульс моря». Вони не були просто тлом зустрічі, вони стали її тихим продовженням. Морські хвилі на полотнах ніби перегукувалися з кримськими легендами, а безмежність — з тим морем, яке живе у спогадах, мріях і казках Марго Пугаченко.
І в якийсь момент здавалося, що цього дня мистецтво, література і живопис говорили однією мовою. Мовою моря… Мовою пам’яті... Мовою дому…
Дякуємо Марго Пугаченко за цю теплу зустріч. За Крим, який звучав у кожному слові. За історії, що навчають мріяти. І за віру в те, що одного дня літаючі слони знову вільно кружлятимуть над кримськими горами — там, де їм і належить бути.
Немає коментарів:
Дописати коментар