СВІТЛО СЕРЦЯ І ПОЛОТНА

20 грудня у нашому мистецькому просторі відбулось відкриття виставки Дмитро Коваль
«Береги закоханих» — подія тиха, камерна, майже шепітна та дуже глибока за відчуттям.

Ця виставка народилася з внутрішньої потреби говорити мовою живопису про те, що не завжди піддається словам. У час війни, коли особисте й колективне переживаються одночасно, пейзаж у творчості Дмитра Коваля стає формою тиші, простором зупинки й глибокої рефлексії. Це не втеча від реальності, а спосіб зберегти людське — почуття, пам’ять, здатність любити.

 

Образ берегів у цій серії — не буквальний пейзаж, а внутрішній ландшафт, символічна межа, що існує в людині. Береги тут — як стани свідомості, як точки опори, коли звичні координати зсуваються. Вони нагадують про розділеність — між людьми, між домом і дорогою, між «до» і «після». І водночас – про тяжіння, адже берег існує лише у співвідношенні з іншим берегом, так само як любов — у присутності іншого.

У цій напрузі між відстанню і близькістю художник знаходить мову для розмови про почуття, що не зникають навіть у найтемніші часи. Кохання тут — не сюжет і не декорація, а внутрішній стан, що тримає людину на поверхні. Світло в картинах Дмитра Коваля стає знаком присутності — коханої людини, дому, того мирного й цілісного, що живе в пам’яті й надії.

Дмитро Коваль — відомий український художник, живописець і педагог, чия творчість посідає помітне місце в сучасному мистецькому просторі України. Його мистецька практика сформована на перетині академічної школи та глибоко особистого, емоційного бачення світу. За свій внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва митець отримав широке визнання: його роботи представлені на численних персональних і групових, всеукраїнських та міжнародних виставках, у галерейних і музейних зібраннях.

Він є членом Національної спілки художників України, завідувачем циклової комісії «Живопису та образотворчих дисциплін» у ВСП «ФКМД КНУТД», лауреатом численних українських і міжнародних премій, організатором багатьох виставкових проєктів і конкурсів для молодих митців. Проте за всіма регаліями для митця незмінно важливо головне — істина і правда, про які він говорить як про основу своєї творчості.

Особливого звучання виставка набуває саме в бібліотеці імені Василя Симоненка. Тут живопис вступає в тонкий діалог із поезією — так само стриманою, чесною, зосередженою на внутрішньому. Як і у віршах Симоненка, тут важливе не гучне проголошення, а інтонація, уважність до людського переживання, здатність побачити цілий світ у крихкому жесті.

«Світ який — мереживо казкове!..

Світ який — ні краю ні кінця!

Зорі й трави, мрево світанкове,

Магія коханого лиця…»— писав Василь Симоненко.

І ці слова ніби продовжуються в живописі Дмитра Коваля — у світлі, фактурі, напівтонах, у відчутті казковості, що народжується з тиші.

Цього вечора бібліотека була без електричного світла — планове вимкнення ніби спеціально запросило тишу й напівтемряву стати частиною цієї зустрічі. Але саме ця відсутність зовнішнього світла підсвітила картини по-іншому: гірляндами, відблисками, напівтінями. Простір став майже казковим, а живопис — ще більш інтимним, ніби створеним для цього сутінкового стану, коли бачиш не очима, а серцем.

У бібліотечному просторі роботи Дмитра Коваля сприймаються майже як поезія— із паузами, внутрішніми наголосами, можливістю зупинитися. Недарма сам художник говорить: «Головне в моїй творчості — це істина і правда». Ця щирість відчутна в кожному полотні.

«Береги закоханих» утверджують живопис як акт любові до життя — тихий, уважний і необхідний. Як поезія, що не кричить, але залишається з тобою надовго.

Виставка триватиме до 14 січня 2026 року. Тож завітайте до нашого простору тихої, але глибокої розмови — про любов, що витримує, і внутрішню стійкість, яка не зраджує.

Щиро дякуємо Дмитру Ковалю за береги, між якими хочеться зупинитися й залишитися.