Дитячі та дорослі, серйозні та смішні, трагічні та мрійливі - любов це те, що обʼєднує будь-які книжки, іноді навіть кардинально різні. Мабуть, немає письменників, які б не писали про кохання. Дійсно, це почуття, яке завжди прагне висловлення і тому найчастіше спонукає до самовираження, надихає на творчість. Перелік імен поетів та письменників, які писали про любов можна продовжувати нескінченно довго. Але ми зупинимось на імені геніального Василя Симоненка.
До Дня закоханих у нашій бібліотеці підготовлено романтично - книжкову виставку - інсталяцію «Є в коханні і будні, і свята…», на якій представлено красу і щирість почуттів у ліриці В.А. Симоненка. Ми знаємо Симоненка, як великого патріота України, поета-шістдесятника, журналіста, громадського діяча. Але, окрім своєї любові до Батьківщини, постійної боротьби проти радянської влади, Симоненко мав надзвичайно глибоку, чуттєву натуру, яку виражав у інтимній ліриці та ставленні до своєї коханої.
Про такі стосунки, як у Симоненка з дружиною, мабуть, мріють усі дівчата. Пригадаймо романтичні моменти з історії кохання Василя Симоненка та його дружини.
- Свою дружину Людмилу поет лагідно називав Люся, Люся-малюся.
- А у коханні Симоненко зізнався Людмилі словами: «Люся! Люся! Я боюся,що влюблюся».
- Під час поїздки до Тального Симоненко навчився готувати вино із троянд та розповіли легенду про те, як садівник пригостив княжну тим вином, і вона в нього закохалася.
- Друзі поета пригадували, що коли він вперше зустрів свою майбутню дружину, то купив велику корзину троянд, а потім зробив із них вино, яким і причарував Людмилу. А ще пообіцяв робити щовесни трояндове вино, щоб закріпити успіх.
- Трояндове вино стало фірмовим вином Симоненка. Назвав він його на французький манір - «Симоне», а дружину називав Люсьєн.
Немає коментарів:
Дописати коментар