"СВІТЛО З-ПІД ПОПЕЛУ" - ВИСТАВКА КАРТИН ВАЛЕРІЯ ФРАНЧУКА

 Друзі, ми з особливою радістю анонсуємо нову подію у нашому мистецькому просторі та запрошуємо вас!

З 6 листопада по 3 грудня у нас діє виставка живопису «Світло з-під попелу». Це експозиція творів відомого українського митця, живописця, графіка, скульптора, Літописця нашої держави, Народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, володаря міжнародного диплому “Художник зі світовим іменем” — Валерій Франчук.

Його твори — це поєднання краси, духовності, історії і правди, створені в унікальній техніці шпателем, у неповторній кольоровій гамі, що не має аналогів. У цій манері — ні в кого не запозичений почерк художника, його енергія, його душа.

Про стиль, голографічний ефект сприйняття та техніку виконання сперечаються і ще довго сперечатимуться мистецтвознавці, адже Валерій Франчук — новатор, майстер високого професіоналізму і надзвичайної щирості. Його творчість уже сьогодні визнана на державному рівні, шанована культурною елітою України і високо оцінена далеко за її межами.

Виставка «Світло з-під попелу» — це не просто мистецька подія. Це історія духовного світу українців, це краса рідної землі, це життя, яке народжується навіть із попелу втрат. У цих полотнах — мальовничість райських життєдайних просторів, філософські роздуми про сенс буття, відлуння сьогоднішньої війни і душа України, що вистояла, вистраждала і продовжує світитись, бо її не може знищити жоден попіл.

Про Валерія Франчука можна сказати просто і щиро: він — людина, навіки закохана в Україну.

У своїх полотнах він зізнається в любові до всього, що є живим диханням Батьківщини.

Твори Валерія Франчука зберігаються у понад 75 музеях, громадських організаціях та культурних центрах України і світу, а також у приватних колекціях. З 2014 року митець передає свої картини для благодійних аукціонів, щоб допомагати нашим воїнам і дітям, які потребують підтримки.

Його творче кредо:

«Я творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа. А, кажуть, вона вічна…»

Ми щиро вдячні художнику Валерію Франчуку за пробудження наших душ, за довіру та за можливість доторкнутися до його світу.

Нехай «Світло з-під попелу» засяє для якомога більшої кількості глядачів —

щоб кожен, хто до нас завітає, забрав із собою частинку цього світла,

а разом з ним — віру, пам’ять і любов до України.

 

КОЛИ СВІТ ПРОМОВЛЯЄ ПРО ВІЧНЕ - МИСТЕЦТВО... ГОТУЄМОСЬ ДО ВИСТАВКИ ВАЛЕРІЯ ФРАНЧУКА

 

Коли ранок починається не з кави, а з насолоди мистецтвом…

…то світ навколо набуває глибших відтінків і тишею промовляє про вічне.

У майстерні Валерія Франчука, Літописця нашої держави, Народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, володаря

Міжнародного диплому «Художник зі світовим іменем» панує особливий дух — світлий, натхненний, сповнений історії та любові до рідної землі.

Тут повітря пахне фарбами, полотном і теплом людського серця.

На стінах — ікони, що благословляють простір, навколо — величезна кількість картин, у яких оживає Україна: її поля і ріки, її квіти, її душа.

Сам Валерій Франчук — неймовірно відкритий і доброзичливий. Його щирість, гумор і простота творять атмосферу, в якій хочеться залишитися надовго. У його присутності мистецтво стає не лише образом, а станом душі.

Митець має свій особливий почерк — він творить шпателем, ніби ліпить світло і колір у кожному русі руки. Його картини — це сповідь любові до української землі, до її історії, до природи, до життя.

Ми неймовірно раді спільному творчому проєкту з видатним художником. Це — честь, натхнення й безмежна радість бути поруч із мистецтвом, яке несе світло, глибину та правду.

Ми готуємося до виставки у нашому мистецькому просторі — монтуємо, хвилюємось, надихаємось, захоплюємось…

Попереду — ще багато краси, світла і справжніх емоцій.

Слідкуйте за анонсом — ми готуємо те, що торкнеться серця.

"ОБІЙМУ ВАС СВОЇМИ ВІРШАМИ" - ПОЕТИЧНИЙ ВЕЧІР ВІОЛЕТИ КРАВЧЕНКО

4 жовтня у нашому просторі відбулась зустріч із поетесою, волонтеркою, громадською діячкою — Віолетою Кравченко (літературний псевдонім Nezlamna Vi) на зворушливому літературному вечорі «Обійму вас своїми віршами!

Віолета — авторка десяти поетичних збірок і співавторка понад двадцяти альманахів сучасної літератури,

лауреатка й переможниця Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів, членкиня ГО «Поетична родина», волонтерка, жінка великого серця. Її поезії друкують у газетах, звучать на радіо та телебаченні,

а в інтернеті її читають понад 14 000 прихильників.

Про неї розповідали у програмі «Сніданок з 1+1», на радіо Борисполя та Луцька, а відео на її вірш про Миколаїв створили актори «Дизель Шоу». Писали про Віолету й в Інформагентство АрміяInform та у газеті «Вісті».

Її книги розлітаються світом — до Америки, Канади, Італії, Австралії, Швейцарії, Польщі, Німеччини, Португалії, як вісники незламності, свободи й любові.

Цей вечір став для нас справжнім святом живого слова.

У затишному колі лунали вірші про кохання і розлуку, рідну землю і материнську мову, біль війни і велику віру в Перемогу.

Кожен рядок звучав щиро, від серця. Так може писати лише та людина, яка проходить крізь випробування, але зберігає у собі любов до життя.

«Я є свідком війни», — ніби постріл цей

вислів лунає.

«Двадцять перше століття. Європа.

І ріками кров…»

Поезія Віолети — це голос часу,

це пам’ять про тих, хто бореться і любить, це молитва, яку несе у світ жінка, що сама пережила бурю, але не втратила світла.

Слухаючи її, глядачі то посміхалися, то витирали сльози, бо в кожному слові — Україна, у кожній паузі — обійми.

Наприкінці вечора, коли в будівлі вимкнули електрику через планові відключення, які сьогодні стали буденністю війни — у залі запанувала особлива атмосфера.

Бо жоден промінь душевного тепла не згас. Світились серця і поетеси, і слухачів.

Це була мить єднання, коли слово стало сяйвом, а темрява лише підкреслила, як багато світла може бути в людині.

Віолета Кравченко подарувала нашій бібліотеці свої книги —про війну, кохання, Україну, залишивши по собі не лише слова, а й частинку серця.

Дякуємо пані Віолеті за щирість, тепло і справжність.

До нових зустрічей у колі поезії,

де слово — це завжди обійми.

«Торуй цей шлях! Будь сильна — не відчамем,

Не глиною — гранітом залишись!

Коли ще маєш що сказати — поспіши!

Господь, кому віддати дар цей, знає.

Пиши! Повір, народ тебе читає!»

Віолета Кравченко