Плекаймо Волю разом з Тетяною Домашенко

17 листопада до Дня Гідності та Свободи в бібліотеці відбулась зустріч з поетесою, громадською активісткою, засновницею видавництва «Духовна Вісь» Тетяною Домашенко. Учні 10-тих класів спеціалізованої школи №92 ім. Івана Франка слухали проникливий виступ учасниці Революції Гідності, яка вперше полеглих учасників Євромайдану назвала Небесною сотнею у вірші «Небесна сотня воїнів Майдану» 21 лютого 2014 року: 

Небесна сотня воїнів Христа
З мечем Архистратига Михаїла,
З молитвою за волю на устах
У вічність із Майдану відлетіла,
Небесна Сотня воїнів святих
І душу, й тіло склали за Свободу,
За розбрат нації взяли на себе гріх,
Освячені любов'ю до народу.
Їх імена у Небі голубім
Золотосяйним променем палають,
І над устами Гімн співають.
Вся України – Мати над Хрестом,
Їй серце меч прошив нестерпним болем,
У душу увірвався напролом,
Сльоза пече й пече кривавим морем.
Цвіт нації узято на приціл,
Все нових кілерів злочинець-кат шукає,
Щоб ми не чули крику породіль,
У зав'язі невинний цвіт вбиває.
О мій народе, мученик святий,
У вічності хвилиною мовчання
І Час, і Простір вмить перехрестив
У серці матері молитвою прощання.
Покров Небесний в зорях золотих,
І «Ще не вмерла...» над Майданом лине –
Молитвою сердець усіх святих
Творець Всевишній славить Україну.

Тетяна Домашенко згадувала ті дні і події, розказувала про своє життя, творчість і нову книгу, яка ось-ось вийде друком і обов'язково буде презентована в нашій бібліотеці.

Піснею "Плине кача по тисині", світлинами з місць і подій, які наповнили життя автора, художнім виконанням власним поезій Тетяна Домашеко намагалась достукатись до сердець юнаків і дівчат:

Нас порятує від зла і крові
Голос Любові, голос любові.
Вже час позбутись лиха-сваволі,
Плекаймо Волю, плекаймо Волю!

Пора звільнитись нам від прокляття,
Єднаймось, сестри, єднаймось, браття!
Плакати годі, годі тужити –
Нумо творити, нумо творити!

*************************************************

І, звісно, не могли оминути  увагою борця за слово і свободу, іменем якого названа наша бібліотека -- Василя Симоненка. Тетяна Домашенко свого часу познайомилась з матір'ю поета, і народився вірш:

Василю Симоненку

Різдвяна ніч

Різдво христове славить Україна,
Колядками до Бога промовля:
Діва Марія народила сина…
І Ганна народила Василя.
Дала життя яскраве, мов зірницю,
Господь любов’ю щедро наділив.
Піснями серце сповнене по вінця,
Різдвяною свічею запалив.
Воно горіло молодо, святково,
Співало – плакало у місті і в селі,
І пролилося крапелькою крові
На грудочку любимої землі…
Різдвяні свята пишні, як весілля,
Йде рік Новий , щедрівників юрба,
Співають про Меланку і Василька,
А Василя між ними вже нема…

Свіча Різдвяна ще не догоріла
І вранішня не згасла ще зоря,
Голубить сина …Божого Марія,
А Ганна поховала Василя…
О на, не Василя, а тільки тіло,
Душа ж у віщім слові промовля!
Ти бачиш, Ганно лебедині крила,
Ти чуєш, Ганно, пісню Василя.