Вони боронять наші міста від ворожих атак. Вони захищають українське небо. Вони знаходяться цілодобово на варті. Вони тримають медичний фронт і є янголами - охоронцями, рятуючи сотні життів і ризикуючи своїм життям. Бо кожен день цієї жахливої війни доводить, що професія бойовий медик - це мужність та сміливість.
Сьогодні, 17 квітня, у нашій бібліотеці відбулась чергова зустріч під назвою «Незламних не можна зламати!» з військовим, бойовим медиком, лікарем-кардіологом, Заслуженим діячем естрадного мистецтва України -
Володимиром Воліковим та проведено ним тренінг з надання медичної допомоги в умовах бойових дій для учнів Медичної гімназії 33 м. Києва.
протоколами MARCH.
Пан Володимир розповів про алгоритми надання допомоги пораненим на полі бою.
Зустріч бойового медика і учнів медичного закладу була надзвичайно емоційною та повчальною подією. Діти переймалися реальністю воєнної медицини та важливістю майбутньої професії, адже досконало знати тактичну медицину потрібно кожному майбутньому медику.
Діти задавали безліч питань, повʼязаних із викликами, з якими стикаються медики в умовах війни, цікавилися питаннями психологічної стійкості і самовідданості. Звучали питання щодо ситуацій з практики.
А наостанок, пан Володимир продемонстрував, що наші військові не просто сильні та мужні, а ще й надзвичайно талановиті. Військовий декламував свої власні вірші. У програмі також звучали пісні (у запису) на слова і у виконанні Володимира Волікова. Представляємо вашій увазі одну з пісень за посиланням:
Діти так надихнулись багатогранною творчістю пана Володимира, що і самі продемонстрували свої здібності та зробили музичний дарунок військовому.
Захід ще раз довів: мистецтво у війну - це те, що тримає моральний дух українців та допомагає жити наповнено.
Пане Володимире, ми хочемо висловити вдячність за нові знання та за Ваш талант, що втілює все те українське в творах мистецтва та літератури!
Світ має знати кожного військового та кожного бойового медика, який невпинно рятує життя у цій кривавій війні.
Слава Україні!
Героям Слава!
«Лякає тиша. Сплять гармати…
Колись все знову буде добре.
Не будуть рвати землю "Гради"
Сини повернуться додому.
І як в дитинстві на світанку
Я руки простягну до неба.
І сонце посміхнеться зранку,
Тепло, даруючи липневе.
За Україну я молюся
І Перемога врешті прийде.
З війни колись я повернуся
А з мене вже війна не вийде...»
Володимир Воліков "СКІФ".
Немає коментарів:
Дописати коментар