НЕВИПЛАКАНІ СЛЬОЗИ УКРАЇНИ

Щороку в четверту суботу листопада

Україна вшановує памʼять жертв

Голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років. У 2024-му День памʼяті жертв голодоморів проходить під гаслом

«Запали свічку памʼяті за жертвами

Голодомору. Борись за Україну та підтримуй воїнів».

Тож згадаймо в Загальнонаціональній хвилині мовчання 23 листопада о 16.00 про мільйони людських життів, які Україна втратила через Голодомор і масові штучні голоди, організовані за наказом із москви. Відвідаймо місця пам’яті жертв Голодомору в своєму населеному пункті, вшануємо загиблих біля памʼятних зон, створених в різних організаціях, а з настанням темряви запалімо свічки пам’яті, де б ми не були. Адже кожен вогник — це вияв нашої скорботи, пам’яті і віри в майбутню неминучу Перемогу!

Вшануймо жертв Голодомору у нашій бібліотеці біля книжкової виставки - скорботи «Невиплакані сльози України»…

ДУША ПРИРОДИ ЧУЙНА І ЛАСКАВА!

В минулі часи Цицерон зазначив, що творіння природи досконаліші за творіння мистецтва.

Та сьогодні ми впевнено можемо сказати, що природа - це вічний зразок мистецтва. Мистецтва, яке щоразу дивує новими барвами і гранями, викликає нові смаковідчуття та приємні емоції.

Природа завжди була джерелом

натхнення і своєрідною арт-терапією. Релаксом стала вона і для вихованців КМКЦ "Трамплін".

20 листопада в рамках Національної стратегії із створення безбарʼєрного простору в Україні, у нашій бібліотеці було відкрито виставку картин вихованців КМКЦ «Трамплін» під назвою «Душа природи чуйна і ласкава».

Дякуємо учасникам виставки за чудові роботи, а також невтомній соціальній педагогині центру - Наталії Паламарчук за розкриття творчих талантів та невтомну працю. Адже, ціннісне ставлення до мистецтва формується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідному розвитку ерудиції.

Тож спостерігаймо природу, шануймо її, дбаймо про чотирилапих друзів та бережімо природу - вічне джерело нашого життя і нашої творчості!

Виставка діє до 26 листопада 2024р.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ ОЛЕНИ МОКРЕНЧУК "АЛІСКА, ФРОНТОВА ЛИСИЧКА"

20 листопада у Всесвітній день дитини та в рамках проєкту «Українські письменники дітям» у нашій бібліотеці відбулась презентація книги «Аліска, фронтова лисичка» від авторки Олена Ластівка Мокренчук.

Олена Мокренчук (позивний Ластівка) - 

військовослужбовиця Збройних Сил України, журналістка і письменниця, членкиня Національної спілки журналістів та письменників

України. Авторка численних публікацій у ЗМІ, а також книг «Україна-мрія», «Аліска, фронтова лисичка» «Афінка з «Куби"» та «Вітер з Дикого поля», книги серії «Герої моєї країни» «Михайло Драпатий». Пані Олена є Лауреаткою премії ім. Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва в номінації «Літературні твори військової тематики» - за книгу «Аліска, фронтова лисичка».

Відзначена понад 15 нагородами, медалями та нагрудними знаками.

Серед написаних авторкою книг, найбільше вразила нас саме повість Олени Мокренчук «Аліска, фронтова лисичка» (2021), яку вона адресує не лише дорослим читачам, а й дітям та підліткам. Ця реальна історія книги відбулась навесні 2017 року на шахті Бутовка поблизу прифронтової Авдіївки. Крихітне лисенятко народилося під час війни, осиротіло через війну - і тут же, на фронті, знайшло нову сімʼю серед військових

Збройних Сил України. Через історію маленької Аліски та інших наших пухнастих побратимів доступною мовою розповідається про бойові дії на сході України, трагедії і перемоги під час відбиття російської агресії. Всі події - дійсні; головні персонажі - реальні бійці 72 бригади.

У повісті про фронтову лисичку Аліску вплетено й реальні історії, і документальні та художні фото, і риси анімалістичного оповідання (у всіх котів і собак на передовій - свій характер і свої особливості, не лише у лисички). До правдивих «подвигів» лисички Аліски авторка додає трішки казкових елементів (лисеня думає, відчуває, допомагає бійцям, чинить як люди тощо) і стишує гострі моменти

м'якими пастельними замальовками.

Саме тому цю книгу можуть читати діти. Твір насичено добром і гумором, героїзмом і справжніми цінностями.

Присутні діти - учні Ліцею 33 м. Києва захоплено слухали розповідь авторки; передавали вітання на камеру військовим на фронт; відчували себе в ролі військових, граючи в рухливі ігри, а наприкінці заходу отримали в дарунок книги «Україна - мрія!» від авторки.

Історія фронтової лисички не залишила дітей байдужими. Аліска змушує нас наповнитись рішучістю, спонукає перемогти страх та відповісти усьому світу словами пісні Христини Панасюк: «Скажем «ні»! «війні»!

Любімо Україну - нам зберігають її для нас!

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО: ВИСТАВА-ПРИСВЯТА

"Люди - прекрасні.

Земля - мов казка.

Кращого сонця ніде нема". В.Симоненко

Нещодавно у Києві відбулась знаменна подія - вечір генія Василя Симоненка. Для киян та гостей столиці було представлено емоційну премʼєру, присвячену великому поетові, палкому патріотові, борцю за правду, патрону нашої бібліотеки - Василеві Симоненку.

Вистава відкриває Василя Симоненка в усій його творчій та особистісній багатогранності. Це вистава, в якій немає місця фальші та викривленим фактам: вона зіткана з великої любові до поета, зі щирих спогадів його друзів, глибинних багаторічних досліджень та філософії його буття. У виставі звучить вірш Василя Симоненка, озвучений співачкою

Катя Chilly.

Вистава сповнена вдячністю до поета, чиї вірші допомагають зрозуміти, хто ми є.

Подія-присвята українському поету, створена в рамках проєкту «Наші» на чолі з Андрієм Маргосяном.

Колектив нашої бібліотеки дякує за запрошення на знаменну подію режисеру постановки - Андрію Маргосяну.

Життєвий шлях поета швидко обірвався, але після нього залишилась довга дорога, яка ніколи не скінчиться. Це дорога - у людське безсмертя, де завжди будуть звучати Симоненкові слова:

«Я хочу правді бути вічнім другом і ворогом одвічним

злу!»

СЛІДОМ ЗА #ГОЛОСАМИ

«Скажіть, ви колись не могли дихати аж так буквально, до спазму, 

поки не почуєте чийогось,

 такого життєво-важливого, голосу...

А тоді — перші звуки рятівних #Голосів і тихе усвідомлення — живий/жива! Дихаю!»

Під однією обкладинкою Антології #Голоси Всеукраїнський форум військових письменників живуть голоси Воїнів, Ветеранів, Волонтерів і їхнє щире слово, яке не завжди можна розчути з фронтових доріг, але їх голоси можемо підсилити ми - бібліотекарі, читачі, видавці, українці…

14 листопада у нашій бібліотеці для учнів #33 ліцею відбулась презентація Антології «#Голоси» Всеукраїнського форуму військових письменників (літературна платформа, заснована у 2019).

У альманасі #Голоси зібрані прозові та поетичні тексти, також роздуми тридцяти учасників Всеукраїнського форуму військових письменників, які писали на війні та про війну.

На презентації голосами піксельної літератури сьогоднішньої України виступили та розповіли про себе, про побратимів, про тих, хто тримає над нами небо, не дозволяючи йому впасти:

- Таня Пилипець, директорка «Всеукраїнського форуму військових письменників», директорка Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука;

- Володимир Скоростецький, Полковник Збройних Сил України, військовий журналіст, співзасновник «Всеукраїнського форуму військових письменників»;

- Олена Щепіль - гостьова директорка «Всеукраїнського форуму військових письменників».

На заході звучали поезія і проза живих військових та волонтерів, а також тих, хто віддав своє життя за свободу України. Їх голосами говорили учасники заходу та присутні діти. Говорили голосами правди, голосами справедливості та вірності, голосами памʼяті та майбутнього, голосами непрощення смерті невинновбитих, голосами, які кричать на весь світ. Війна додає літературі голоси болю і надії, творячи хроніку змін і нового сенсу, який ми не маємо права втратити.

Дякуємо шановній Тетяні Пилипець та «Всеукраїнському форуму військових письменників» за книжкові дарунки для присутніх дітей, що виступили «голосами» та за книжкові дарунки для нашої бібліотеки. Воєнна література сьогоднішньої України - це піксельне сьогодення, дзеркало нашої доби, наша воля до перемоги, наша біль від втрат, і … невгасима віра у

Перемогу!

Тож наші голоси запевняють, що світло переможе, тому що попри все наше різноголосся ми на одному боці - боці правди та справедливості!

«Житимем. Житимем навіть із того світу.

Житимем всім убивцям своїм на зло.

Душі вже вкрилися шаром твердого граніту.

3 тріщин в граніті росте Перемоги стебло!» (Оксана Весна).

Видавець книги: Ігор Степурін та за підтримки Український інститут книги.